Кому й за що платять батьки у дитячих садочках?

Житомирянки — молоді матері, нарікають: «Звичайно, мати дитину — це щастя, але й, водночас, дороге задоволення!».

Аргументують це тим, що надто багато з батьків стягують поборів за перебування їхнього нащадка в дитячому садочку. До речі, подібне відбувається і тоді, коли дитина починає ходити до школи.

Розповідає житомирянка Інна: «Двоє моїх синочків відвідують дитячий садочок на Богунії. Крім щомісячної плати (в середньому — сто гривень), слід сплатити «добровільно-примусові» внески.

Насамперед — двісті гривень за самий факт прийому маляти до закладу. Потім — більше сотні гривень «на групу». Затим треба придбати різноманітне приладдя для розвитку дитини (список додається). Також слід щомісяця з власної кишені купувати миючі та гігієнічні засоби».

І це ще не все! Часто керівники дитячого садочка просять батьків придбати й більш вартісні «подарунки» для обладнання приміщень: металопластикові вікна, євробалконні блоки, бойлери, лінолеум тощо.

«Моя дочка теж ходить в один із житомирських дошкільних навчальних закладів, — каже житомирянка Майя. — На початку цього літа, після того, як написала заяву з проханням прийняти мою дитину до дитячого садочка, завідуюча запропонувала сплатити добровільний внесок у 200 гривень — на загальні потреби закладу.

Я погодилася. Завідуюча взяла гроші й заховала в шухляду. Жодного запису, який би засвідчував мою пожертву, вона не зробила, так само, як і не дала розписку.

«Забудьте про ті двісті гривень, — сказала вихователька групи, до якої ходить моя дочка. — А ще на потреби групи маєте разом із іншими батьками здати гроші. Потрібні нові вікна, іграшки, канцелярське приладдя, треба облаштувати ігровий майданчик у дворі. Крім того, щомісяця здаватимете по 20 гривень на миючі, гігієнічні засоби та бутильовану воду».

Майя засмучена: її чоловік тимчасово не працює, а вона отримує низьку зарплату. Проте побори намагається вчасно сплачувати, адже боїться, що інакше її доньку в дитячому садочку погано доглядатимуть.

Виявилося, що Майя, так само, як й Інна та сотні таких же житомирянок, які передавали добровільні внески в руки завідуючих дитячих садочків та здавали гроші на все, про що їх просили виховательки, ошукані. Адже, як повідомила начальник управління освіти Житомирської міської ради Валентина Весельська, кожен навчальний заклад, у тому числі і дошкільний, має свій спецрахунок у банку. Ось на нього батьки, за бажанням, можуть покласти кошти.

Керівники навчальних закладів особисто гроші брати не повинні. Хоча, зазначає Валентина Леонідівна, іноді вони на це йдуть. Але в цьому випадку батькам зобов’язані видати відповідну розписку, тому що кошти зі спецрахунку не так швидко потім можна зняти, їх затримує державне казначейство.

Щодо утримання приміщень дитячого закладу, то потреби визначаються завідувачем (вихователем) спільно з батьківським комітетом, складається протокол. Без цього документа від батьків не мають права вимагати побори. Крім того, повинен складатися звіт про використані кошти батьківського комітету та адміністрації навчального закладу.

Одне дивує — в Законі України «Про освіту», в ст. 61 зазначено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, галузей народного господарства, державних підприємств і організацій. Добровільні грошові внески, матеріальні цінності, отримані від окремих громадян, належать до додаткових джерел фінансування.

Фактично ж батьки «в парі» з місцевим бюджетом (якому держава делегує забезпечення державних повноважень), утримують дитячі садочки.

Нині в Житомирі діє ініційована міським головою Володимиром Дебоєм програма співфінансування навчальних закладів (2011), у рамках якої купують вікна, холодильно-технологічне обладнання тощо. Тобто, якщо керівник школи чи дитячого садка спільно з батьківським комітетом вирішує поміняти вікна, половину їхньої вартості сплатить місцевий бюджет. До прийняття цієї програми ці проблеми лежали на плечах тільки батьків. Та не сказати, що нині ця ноша стала легкою.

До речі, з весни цього року навчальні заклади Житомира не мають права збирати з батьків побори на миючі засоби, на них виділяє кошти держава. Та в дитсадках досі триває ця практика.

Чомусь узагалі з батьками не проводиться інформаційна робота щодо їхніх прав. Їм пред’явлено лише зобов’язання, які змушені покірно виконувати. Та правомірність збирання благодійних коштів і тиск на батьків практично ніхто не контролює.

Тільки й того, що раз на рік управління освіти видає наказ про те, щоб керівники навчальних закладів неухильно виконували Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».

Тобто, виходить, що управління освіти практично умиває руки, а збір благодійних коштів поставлено на «агресивний конвеєр».