Як Ви знаєте, Житомирщина доволі багата область, і перш за все добрими, розумними та талановитими людьми, численними лісами, родючими ґрунтами, низкою важливих виробництв, але головне її багатство сховано під землею, в вигляді корисних копалин і в першу чергу – промислового каменю, унікальних видів граніту, та ще низки по справжньому безцінних, придатних до промислового виробництва твердих покладів…
Конституція України стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу.
Довідково: на території Житомирської області на сьогодні функціонує приблизно 70 видобувних підприємств( кар’єрів) різних форм власності. На кожному підприємстві в середньому працює 120 осіб. Орієнтовно в області в цій галузі напряму задіяно більше 7 тисяч працівників камені -видобувачів.
Переробники, будівельники, теж займають велику кількісну та питому вагу, яка орієнтовно обчислюється до 70 тисяч осіб. З урахуванням розміщення видобувних підприємств виключно в сільській місцевості, основну частину задіяних осіб в цьому процесі складають жителі навколишніх сіл та райцентрів. В більшості випадків, іншої можливості працевлаштування там просто не існує.
Так що ж сталося в цій галузі такого, щоб про неї говорити в голос, писати, можливо влаштовувати низку гучних протестних акції, які можуть з колихнути не тільки Житомирщину , а потрясти і всю Україну, бо стосуються вони не якогось одного чи двох підприємств, а галузі в цілому?
А сталося не мало і не багато, просто податківці, в зв’язку з браком коштів у бюджеті, вирішили системно і централізовано «вибити» чималі кошти з камені – видобувачів, застосовуючи не законні та і ніде не прописані методи ведення податкових нарахувань.
На практиці це виглядає так: в кар’єрі добуваються брили каменю, які в результаті обробки стають блоками залишаючи від 27-35 % від своєї попередньої маси. Отож, реальний вихід в середньому облицювального матеріалу в вигляді блоків є на рівні 30%, а інші 70 % камінних відходів від основного виробництва накопичується багатьма роками, а потім направляється на переробку в основному для щебеню та буту.
Собівартість вже готового облицювального матеріалу в середньому приблизно складає 1500 грн за 1 кубометр, а вартість реалізовуємої продукції в середньому в області складає 2200 грн. все того ж куба.
Тобто, підприємства рентабельні( 25\35 %), є прибуток, покриваються витрати по виробництву,виплачуються заробітні плати, нараховуються численні податки.
Так, які ж претензії чи нововведення висуває податкова інспекція, а нині це Міністерство доходів та зборів що входить в конфлікт с каменевидобувниками?
В недрах ( не плутаємо з надрами) податкової розробили і пропонують принципіально нову методику розрахунку витрат по видобутку каменю, яка не мала до сьогоднішнього дня ні практики, а головне, – не підкріплена ні нині діючими законодавчими актами, ні підзаконними відомчими наказами та постановами.
Податкова хоче, аби витрати по видобутку камінних блоків, які складають +- 30 % перерозподіли і на відходи від основного виробництва(70%), і тоді, вартість метра кубічного готової блочної продукції ( 1500 грн) має дорівнювати вартості відходів в вигляді обрізок, тощо, які в майбутньому підуть на виготовлення буту та щебеню.
Абсурдність цієї ситуації полягає ще і в тому, що тоді тонна щебеню виросте в рази (це 320 грн за тонну, а на сьогодні 65 грн), стане «золотою» і просто – нікому за таку ціну непотрібною. Більше того, якщо зробити хоча б поверхневий фінансовий аналіз діяльності виробництва після такого «нововведення», то воно одразу стає збитковим, не рентабельним, і звісна річ в найближчому майбутньому припиняє свою роботу зі всіма негативними наслідками, звільненнями працівників, припиненням надходженням податків, тощо…
Трішечки актуальних цифр з діяльності : загальний обіг коштів в рік на середньо статистичному підприємстві в області складає приблизно 5 млн. грн. Затратна частина по видобутку і виробництву становить в районі 3,5-3,8 млн. Сплачені податки до бюджету всіх рівнів в середньому складаються на рівні 1-1.2 млн. грн. Все інше (+- 500-800 тис. грн), – чистий прибуток підприємства.
Якщо до будь якого підприємства з цієї галузі застосувати дану методику податкової по обчисленню затратної частини на виробництво, то це ще +- 1 млн. грн. податків та нарахувань до сплати в бюджет, а це вже значно більше тих 5 млн. грн, що вже не дає можливість виплачувати зарплату працівникам, вносити податки до бюджету, та і отримувати прибуток!
Парадокс цієї ситуації ще полягає і в тому, що якщо за такою методикою обчислювати витратну частину на всю масу видобутого з нард матеріалу, то за такою логікою, гори – терикони, які виросли з відходів в результаті видобутку кам’яного вугілля на Донбасі, є також частиною продукції і по новий методиці витрати по видобутку вугілля мають лягти і на цей матеріал.
Отож, колосальні об’єми нікому непотрібного матеріалу, на думку податкової, є дуже і дуже цінною продукцією, за яку в казну потрібно заплатити силу-силенну податків, і тоді, вже точно, казна буде повною. Цікаво, чи ризикнуть податківці зробити таку «пред’яву» на Донбасі власникам шахт ( справжнім олігархам) , хто їх і до нас на Житомирщину і в Міндоходів «поставив» та наказав, всіма засобами наповнювати бюджет, з якого тільки вони самі можуть серйозно підживитися.
І ще приклад, який доводить актуальність російського прислів’я «голь на выдумку хитра». Якщо взяти наприклад соснову колоду, спешу обміряти її, потім обкорувати, відібрати придатну для виготовлення продукції частину, розрізати та зробити наприклад бруски 10х10 то вийде орієнтовно всі ті ж 30 % готового матеріалу.
А що тоді робити з корою, тирсою, обаполами, купою іншого матеріалу від деревини? По логіці податкової, все це є дуже і дуже вартісний матеріал, який має мати, як мінімум таку ж саму ціну, як і брусок 10х10.
Звісна річ, питання риторичне, відповідь не лежить на поверхні, на це питання дасть тільки час, і, як завжди, розставить всі крапки, в тому числі і над «і».
Десь з місяць тому, на закритій нараді партактиву ПР в Києві Борис Колєсніков (заступник голови ПР) дозволив собі висловити чесну але неприємну констатацію про ситуацію в країні, цитую майже дослівно: якщо ми і надалі будемо проводити таку економічно та соціальну політику, то вже на наступних виборах не буде людей, які згодні відкрито проводити агітацію від нашої партії( я так розумію за певні дивіденди), а в першу чергу тих, кого ще якось можливо агітувати !
Видно, місцеві «орли Клименка» не почули меседжа вищого партійного керівництва держави, хоча сам О.Клименко – міністр Міндоходів і зборів був присутній на цьому засіданні, народився в м. Макіївка(Донбас), як і наше керівництво податкової, не зробили належних висновків, а діють по «старинке», вчиняють не правовий тиск не просто на підприємця, а на цілу її галузь, принаймні на теренах області.
Видно не читали вони і Указу Президента України від 12 березня 2012 року № 187/2012 про НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЛАН ДІЙ на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010 – 2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава”, де чорним по білому сказано, про зменшення податкового та адміністративного тиску на ведення підприємницької діяльності та багато чого корисного іншого.
На жаль, не має в наших обласних фіскальних органів ні державного стратегічного бачення, ні відчуття соціально-психологічної атмосфери в суспільстві, де вже панує тотальна недовіра до влади, в тому числі і до податкової, що може привести до значних соціальних потрясінь та відповідних наслідків, в першу чергу для самих «ідейних» ініціаторів та натхненників таких дій.
Камінно-видобувна галузь, це напевно єдине в області доволі згуртоване середовище, яке, при певній організаційно-правовій підтримці, може вчинити справній супротив «бесрєдєлу» податківців, підняти таке «повстання», що може бути мало місця в Україні тим, хто сьогодні це ініціює.
Отож думайте, думайте та вирішуйте, поки ще є час і гарна нагода, бо завтра, вже може бути пізно, завтра, вже будуть вирішувати Вашу долю, на яку всім просто байдуже, а то і просто начхати!