Рік тому в ці дні в Житомирі вирувала виборча кампанія до Верховної ради України.
Перемогу тоді зі значним відривом здобув опозиціонер Геннадій Зубко, який здолав представника влади Сергія Рижука.
За рік багато чого сталося – народного депутата встигли звинуватити в бездіяльності й намірах прихватизувати комунальну сферу міста, губернатора – декілька разів ЗМІ відправляли у відставку, на пост мера ніби всерйоз готують Сергія Сухомлина, якому співчуювачі пророчать високі шанси на перемогу.
Від виборів до виборів живе еліта нашого міста, і не тільки нашого, бо на кону стоїть формування й розподіл міського бюджету. Скоро нові вибори, щоправда, президентські, але від їх результату залежить геостратегічна доля України, тому боротьба буде вестись гравцями рівня “найсильніших світу цього”.
В цей міжвиборчий період, ми дозволимо собі опублікувати спогади кандидата в народні депутати Верховної ради України по одномандатному виборчому округу № 62 Володимира Мирного.
З цих спогадів, виявляється, мало хто знає, що Геннадій Зубко міг би й програти вибори, якби не одна людина. Олександр Коцюбко.
Отож, читаємо…
“По всій Україні вирує буря пристрастей, іде справжня ідеологічна війна між владними структурами та опозиційними силами… І в цьому шаленому бурані пристрастей та ідеологічної боротьби всі методи, всі стратегічні та тактичні можливості використовуються максимально обома сторонами.
Зрозуміло, що простий народ підтримав опозиційні партії. Що ж залишилось владі?.. А владі залишило тільки одне: адмінресурс, фальсифікації та всякого роду махінації…
Вся України вирує! І тільки в Житомирі тиша та благодать, ніхто не судиться, ніхто нікого не б’є в обличчя, не застосовує газові балончики, ні на кого не надівають кайданки та нікого не тягнуть до буцегарні. В Житомирі все спокійно!
По багатомандатному виборчому округу № 62 впевнено – з перевагою в десятки тисяч голосів лідирує Всеукраїнське Об’єднання «Батьківщина» – 34781 голос; на другому місті – «УДАР» Віталія Кличка – 17694 голоси; на третьому – «Регіони» – 17068 голосів; на четвертому – Всеукраїнське Об’єднання «Свобода» – 11894 голоси і в самому кінці комуністи, там де їм і потрібно бути.
В одномандатному виборчому окрузі № 62 впевнено виграв Геннадій Зубко – 57809 голосів.
То як так сталося, що в Житомирі, в місті життя та миру, вибори пройшли більш менш спокійно?. Насправді і в нашому прекрасному і старовинному місті готувались і фальсифікації, і всякого роду махінації, і окружна комісія була сформована таким чином, щоб опозиція не мала впливу на прийняття рішень.
Але, завдяки одній людині, все це не спрацювало. І я з гордістю називаю прізвище цієї Людини з великої букви: Коцюбко Олександр Петрович.
Пересічний скептик може з подивом сказати, як це одна людина змогла запобігти фальсифікаціям в цілому місті? А я скажу з усією відповідальністю: «Так – одна людина змогла це зробити. І я був цьому свідком.»
Коли я зайшов до окружної виборчої комісії, приблизно в 23-00, я побачив безліч народу. Коли я пішов до дільниці, то гадав, що всі кандидати будуть присутніми при підрахунку голосів, але я помилився, із одинадцяти претендентів, в залі сидів тільки один Коцюбко.
Ми привіталися, і перші слова, які він проголосив гучномовно на весь зал були такі: «Я нікому не дам фальшувати голоси виборців!».
На якусь мить всі завмерли, тому що цей голос прозвучав, як грім серед ясного неба. І коли ми з Олександром Петровичем почали далі спілкуватись, деякі члени комісій почали нас провокувати на скандал. Для мене це було якось дивно, спілкуються між собою два поважних кандидата в народні депутати Верховної Ради України, а до них починають приставати члени комісій і нести якусь ахінею.
Повірте мені, шановні житомиряни, для мене це все виглядало якось неприродно дивно. І претензії до скандалу були якісь мізерні і сміхотворні, про які, навіть, згадувати немає ніякої охоти.
Але Олександр Петрович, як айсберг в бурхливому океані людських пристрастей и пороків, плив до наміченої цілі: «Попередження фальсифікацій на виборах 2012 в Житомирі».
І, на кінець, настав той час, коли все розпочалось. Приблизно в три години ночі поступила інформація про те, що із семи виборчих дільниць зникли голови комісій з усіма бюлетенями та печатками, не видавши жодного протоколу про підрахунок голосів з мокрими печатками спостерігачам.
Я ретельно записав номери цих дільниць, і, коли знову зайшли представники перших двох дільниць, я сказав Олександру Петровичу: «Петрович, це ці дільниці». Коцюбко піднявся на повний зріст зі словами: «Так ви що не зрозуміли, що фальсифікацій в Житомирі я не допущу».
І, проштовхнувшись до голови окружної комісії промовив: «Зачиніть двері! Нікого не впускати і не випускати. А я зараз викличу прокурора.»
Двері миттєво зачинились, і тут почалося щось неймовірне – члени комісій почали верещати, що хтось їм заважає проводити підрахунок голосів, почулися образи та погрози в сторону самого Олександра Петровича. Але він був непохитним.
Він знову на весь зал гучномовно промовив: «Я не дозволю викрасти голоси виборців, це їхні сльози по ночах і надія на покращення життя. І цей вибір, яким би він не був, я захищу! Прокурора сюди терміново, і хтось в цю ніч поїде в кайданках до буцегарні.»
Я помітив, як голови цих двох дільниць трясучими руками почали вихоплювати у голови окружної комісії з рук протоколи, та, схопивши мішки, почали проштовхуватись до дверей з несамовитим вереском: «Відкрийте двері, жінці погано».
Через деякий час все стихло і заспокоїлось, знову почався підрахунок голосів… І коли поступила інформація про те, що на тих виборчих дільницях, з яких зникли голови дільниць, все нормалізувалось, і всім спостерігачам видали протоколи з мокрими печатками.
Я побачив, що напруга на обличчі Олександра Петровича зникла, він почав всім посміхатися своєю приємною і відкритою посмішкою. І під самий ранок, потиснувши мені руку, тихо вийшов із приміщення для підрахунку голосів.
А я про себе подумав: «А що було б, якби не було Коцюбка?».
І з сумом зрозумів, що була б війна, скандал, комісія проголосувала б за вивід незадоволених людей з залу і був би дерибан голосів…
Я дивився на членів окружної комісії і бачив, які вони були подавлені і засмучені. А я на світанку, вийшовши з приміщення міськвиконкому, був веселим і радісним від того, що я побачив і відчув.
І вирішив: будь що, донести до громади міста ім’я справжнього героя в ніч підрахунку голосів – Коцюбка Олександра Петровича.
Олександр Петрович переміг в цю ніч не тільки тих, хто готував і втілював спроби фальсифікації, але й того хто їх започаткував, сказавши такі слова: «Не важливо, як проголосували, а важливо як порахували».
Вже пройшло декілька днів після виборів, а я весь час дякую Господу Богу за те, що Він дозволив мені бути присутнім і бачити своїми очима, як рушаться плани темних, підлих і підступних сил.
І я надзвичайно радий, що волевиявлення житомирян не було сфальшованим. ”
В.В. Мирний, кандидат в народні депутаті Верховної ради України по одномандатному виборчому округу № 62
