За три тижні шахраї на Житомирщині розбагатіли на пальному, використовуючи фальшиві документи і прикриття друзів-правоохоронців.
Іван Стогній.
Житомирщина в центрі чергового корупційного скандалу. Міліція, не ховаючись, покриває оборудки шахраїв, ставлячи під питання безпеку ведення будь-якого бізнесу в регіоні.
Цього разу правоохоронці закрили очі на зловживання житомирського ТОВ «Пріорінвест», власники якого організували аферу на понад мільйон гривень. У мережі АЗС взяли в борг десятки тисяч літрів пального і продавали його по заниженій ціні.
Віддавати вкрадене не збираються: адже родичі в міліції не дадуть притягнути до кримінальної відповідальності.
На вустах мед – за пазухою ніж
Навесні цього року, коли власники ТОВ «Пріорінвест» (спеціалізується на деревообробці) звернулися до одного із крупних постачальників пального із пропозицією укласти угоду на постачання дизельного палива, ніщо не віщувало небезпеки. Умови стандартні: «Пріорінвест» отримав право заправляти власний транспорт на одній з АЗС, поблизу Житомира, і відтермінування розрахунку за використане пальне.
Питань до порядності і солідності покупця не виникало. Наприклад, коли керівництво компанії-постачальника попросило підприємця Станіслава Савчука (власник ТОВ «Пріорінвест») надати документальні гарантії надійності роботи його підприємства, він передав постачальникам техпаспорти на автотранспорт, який нібито знаходиться у власності організації.
Більше того, запевнив, що в разі виникнення проблем з платоспроможністю його фірми в майбутньому, зможе покрити борги за рахунок цих же автомашин. Крім того, одразу після укладання угоди протягом короткого терміну С. Савчук придбав на АЗС доволі велику партію пального (майже на 70 тис. грн.) і оперативно за неї розрахувався.
Такий прийом спрацював, і вже невдовзі деревообробне підприємство отримало смарт-картки на заправку своїх вантажівок дизельним пальним авансом.
Коли ж прийшов час оплати, власник підприємства Станіслав Савчук віддавати гроші відмовився, посилаючись на фінансові труднощі, які нібито виникли на підконтрольному підприємстві. Хоча, як свідчать наступні події, це була ретельно спланована афера, жертвами якої можуть стати й інші мережі АЗС.
Досвідчений в цих питаннях Савчук (ще в 2009 році він фігурував в офіційному списку найбільш злісних неплатників серед позичальників Житомирщини, який публікував «Приватбанк») замість домовленої заправки свого транспорту, організував масштабний перепродаж отриманого пального.
Рай для дальнобійників
Окрім ТОВ «Пріорінвест» у власності підприємця перебуває ще одна фірма – ТОВ «ВС-Транс». Вона також зареєстрована в Житомирі і спеціалізується на вантажних перевезеннях по Україні, а також по всій східній і західній Європі. Багаторічний досвід роботи в сфері логістики дозволив Савчуку сформувати чималу базу контактів водіїв великогабаритних фур, які перевозять вантаж трасою Київ-Чоп (пролягає через Житомир).
Використовуючи ці знайомства, підприємець і почав незаконний розпродаж пального, яке компанія-постачальник пального виділила йому для заправки транспорту «Пріорінвест».
Для ефективної організації процесу Станіслав Савчук попросив допомоги у свого давнього знайомого і співвласника «ВС-Транс» Олексія Владімірова. Його роль була теж чималою: він обдзвонював водіїв, формував чергу вантажівок для заправки на АЗС, безпосередньо контролював процес заправки і отримував живі гроші за пальне, яке формально відпускалось за картками і для автотранспорту «Пріорінвест». Все це підтверджують записи камер відеоспостереження, змонтованих на АЗС.
Аби швидко збути десятки тисяч літрів пального, Савчук і Владіміров вирішили продавати його за суттєво заниженими цінами. Водії віддавали в кишені шахраям в середньому на 1-3 гривні менше, ніж ціна, встановлена на стелі АЗС. На 100-200-літровому баку фури водій міг заробити від 100 до 600 гривень – хороший стимул для того, аби заправлятися саме та цій «щедрій» станції.
Аферу організували напередодні затяжних травневих свят. Перші продажі почалися 24 квітня, далі були 1-2 травня, Великдень і День перемоги. Розрахунок був на те, що постачальник пального почне звірку показників уже всередині травня. Так і сталося.
Відтак дуже скоро на території АЗС утворилися великі черги вантажівок, а потоку водіїв, які бажали б зекономити на пальному, не було кінця. Виділений ТОВ «Пріорінвест» денний ліміт нафтопродуктів (близько 10 тис. літрів) вичерпувався дуже швидко практично на 100%.
Про масштаби відбору нафтопродуктів «Пріорінвестом» керівництво АЗС дізналося лише через два тижні, звернувшись одразу за поясненнями до Станіслава Савчука. Та підприємець запевнив, що необхідні для оплати пального кошти у нього є, і він переведе їх на рахунок постачальника палива, як тільки закінчиться перевірка його фірми транспортною інспекцію.
Ще одна брехня: насправді ніякої перевірки ніхто не проводив. Озвучена ж легенда дозволила Савчуку виграти ще кілька днів, протягом яких активно продовжувався незаконний розпродаж пального. І на момент блокування виданих «Пріорінвесту» смарт-карток, загальні втрати АЗС сягнули майже 1,2 млн. грн.
Сплатити цю суму одразу власник підприємства відмовився, пославшись на фінансову скруту. Коли ж керівництво постачальника пального почало апелювати до прописаних в договорі про співпрацю гарантій, то виявилося, що технічні паспорти на автотранспорт фірми Станіслава Савчука – підроблені. І ніякого транспорту у ТОВ «Пріорінвест» насправді немає. А сам підприємець невдовзі взагалі перестав виходити на контакт, змусивши ошуканих партнерів по бізнесу шукати правди в правоохоронних органах.
Здавалося б, тут історія і мала б закінчитися: відкриттям кримінального провадження, судом і відшкодуванням завданих збитків. Проте, на постачальника пального чекало неприємне продовження організованої тандемом Савчука-Владімірова афери.
Міліція прикриє?
Ще в травні, одразу після виявлення оборудки, компанія звернулася із заявою про злочин в міліцію на недобросовісних покупців нафтопродуктів.
Однак, до цього часу слідчі Корольовського РВ УМВС м. Житомир так і не оголосили у кримінальному провадженні нікому підозри, хоча заявником у заяві прямо було вказано на осіб, яких він вважає винним у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, ані Олексій Владіміров, який вже публічно визнав, що координував процес розпродажу пального, ані Станіслав Савчук поки навіть не отримали статусу підозрюваних.
Відповідно, доказів їхньої вини також ніхто не встановлює, запобіжного заходу ніхто не обирає, а самі ділки тішаться з того, що заволоділи грошима на суму більше мільйона гривень та ніякої відповідальності за це не несуть.
Як виявляється, такому відвертому саботажу правоохоронців є цілком логічне пояснення. Справа в тому, що чоловік рідної сестри Станіслава Савчука – Андрій Півень працює начальником одного з відділів УБОЗ УМВС в Житомирській області. Крім того товариш та кум Півня А.О. є начальником слідчого відділу Корольовського РВ УМВС України в м. Житомир, яке розглядає справу. І не виключено, що саме з подачі міліцейських чиновників розслідування реалізованої його родичем шахрайської схеми затягується.
Цікаво, чи знають про цей факт начальник УБОЗу Ігор Заєць, начальник кримінальної міліції Віктор Костик і голова УМВС у Житомирській області генерал Анатолій Лазарєв?
Сам співвласник ТОВ «Пріорінвест» поводить себе доволі цинічно: час від часу вносить на рахунок обманутих ним бізнес-партнерів невеликі суми коштів (200-500 грн.) як оплату за відібрані нафтопродукти. Формально це демонстрація готовності погасити свій борг.
У випадку оголошення Савчуку С. та Владімірову О. підозри у вчиненні кримінального правопорушення, це може пом’якшити їх покарання. Однак поки до цього не дійшло.
Не виключено, що ретельне розслідування випадку із Савчуком, Владіміровим і Півнем виявить і інші епізоди їхньої «плідної» співпраці, серед яких мільйонне шахрайство із пальним здасться дитячою забавкою.
Та найбільшим же ризиком безкарності ділків від «бізнесу» і від міліції є не це. І без того не надто приваблива для підприємницької діяльності Житомирська область може швидко завоювати репутацію кримінально-мафіозного регіону, де захист прав інвестора – незалежно від його розмірів – це пустий звук, а ведення бізнесу як такого – не більш передбачуване, ніж російська рулетка.