А різниця настільки очевидна…

Днями в найбільших школах Лугинського району була проведена акція «Більше безпеки на дорогах в темноті». Її провів один з координаторів товариства «Діти Чорнобиля» зі Швейцарії Матіас Юці з допомогою своїх лугинських друзів, вчителів шкіл.

За зібрані товариством пожертвування громадян Швейцарії організатори закупили необхідну кількість рефлекторів (світловідбивачів), які прикріплюються до школярських рюкзачків, велосипедів та на верхній одяг.

У світлі автомобільних фар чи будь-яких інших джерел світла такі світловідбивачі видно за 140-150 метрів. Доведено, що людину в темному одязі в темну пору доби водії у світлі фар помічають лише за 25-30 метрів. Гальмівний шлях при екстреному гальмуванні і швидкості автомобіля 50-60 кілометрів на годину досягає 40 метрів.

Світловідбивачі однозначно врятували вже не одне життя необережних нічних, вечірніх перехожих і велосипедистів на дорогах. Особливо це стосується дітей. Відсутність таких світловідбивачів стала, схоже, однією з причин недавньої жахливої аварії на бетонці в с. Глухова, коли легковик насмерть збив велосипедиста.

Крім повного набору світловідбивачів (на одяг, рюкзак, велосипед) Матіас Юці привіз з собою відповідний просвітницький кінофільм з українським текстом, проектор, електрокабелі і все необхідне для демонстрації.

Світловідбивачі отримали школярі з обох Лугинських, Путиловицької, Кремнянської, Калинівської, Великодивлинської, Жеревецької, Червоноволоцької та Липницької шкіл, для решти школярів вони залишені в лугинських друзів швейцарського товариства і будуть розвезені найближчими днями.

Турбота швейцарських благодійників про наших дітей – зворушлива і вражаюча. Літнє оздоровлення дітей з одночасним лікуванням, завезення по школах спортивного інвентаря, організація загально районного шкільного спортивного свята, закупівля книжок для шкільних і сільських бібліотек, обладнання шкільної їдальні в другій Лугинській школі та внутрішніх туалетів у кількох школах – далеко не повний перелік їх добрих справ. І все це – за рахунок добровільних пожертвувань швейцарських громадян.

В останні роки до турботи про наших дітей долучилися і громадяни Франції, які приймають наших дітей на літній відпочинок, оплачуючи їх переїзди, подарунки та ін.

Так само допомагають дітям з інших районів і областей, потерпілих від Чорнобиля, громадяни Німеччини, Австрії, Нідерландів та інших європейських країн. Не афішуючи і не розповідаючи особливо про це, лише звітуючи перед тими своїми громадянами, які жертвували гроші, на що саме вони потрачені.

Кілька років тому майже в усі села району зайшла чорнобильська програма відродження і розвитку ООН. За кошти якої також зроблено багато добрих справ, хоча метою програми було не стільки їх фінансування, скільки формування таким шляхом громадянського суспільства. Але то вже трохи інша тема.

Це просто європейський стиль життя, європейський менталітет. Облаштував своє життя – допоможи облаштувати його своєму ближньому, навіть якщо він з іншої країни. І нікому про це не хвались, просто роби добро, і все!

Сьогодні ми стоїмо перед цивілізаційним вибором – вирватися з кігтистих лап невиліковно хворої на імперський синдром сусідки і долучитись до дружної і доброї сім’ї європейських народів, переживши при цьому, звичайно, більш-менш тривалий період адаптації, чи повернутись назад в атмосферу озлобленості на весь цивілізований світ, перманентних, раз у 10-12 років, воєн (Афганістан, Чечня, Грузія), корупції, тоталітаризму й економічної відсталості.

Чомусь порівняння напросилось – швейцарці допомагають нам просто так, нічого не вимагаючи взамін.

Росії ж ми постійно щось винні – майже півтораразову порівняно з іншими країнами переплату за газ, обов’язок читати й говорити її мовою, підтримувати її церкву, вступити в її Митний союз, тощо.

Слухайте-но, а чому це Росія з її газпромівськими, здертими переважно з України, газовими мільярдами і несамовитою любов’ю до України жодного разу і ламаної копійки не дала хоча б на допомогу дітям (як Швейцарія), не запросила наших діток до себе на оздоровлення, тощо? Різницю відчуваєте?

Питання, на жаль, риторичне…Хто цю різницю відчуває, тому наведені аргументи ні до чого. А хто безмежно путінську Росію любить, не розумом, а серцем – той все одно не зрозуміє…