Революція для чайників. Від яйця до гранати

Посадив гуцул смереку,
а виросла туя!
Ще не мали в президентах
ми такого хлопа!

Що сталось?

Нам по радіо і телебаченню всім оголосили, що два на два – п’ять. Ми всі здивувались і обурились, тому що ми хочемо, щоб два на два було чотири. Всі почали гомоніти – тривожитись, але більшість для себе вирішила, що два на два – п’ять також може бути, адже так набагато безпечніше.

Що може статись?

Президент підтвердив в прямому ефірі, що два на два – п’ять, приводячи каламутні і нікому не зрозумілі докази. Миттєво то підхопили всі телеканали, купа експертів запевнила народ, що два на два – п’ять – це наше майбутнє. Активні і молоді, впевнені, що два на два – п’ять – це неприродно і вийшли на вулицю і кажуть, що два на два – чотири. За це їм дають по голові спеціально навчені люди з кийками, відвозять у відділення з контролю за арифметикою і за допомогою кийків пояснюють, що два – п’ять. Вони виходять просвітленим і впевненими людьми, які думають, що два на два – п’ять. Але серед них зостаються ті, хто планує дожити до того часу, коли два на два знову буде чотири.

Що повинно статись?

Прості цифри:
— якщо збирається народу до 5 000 їх можна розігнати
— якщо збереться 20 000 -50 000 ніякі правоохоронці їх уже не розженуть
— якщо збереться 100 000 – 200 000 то вже “міліція з народом” (заїжджено, але правда)
— вже пів мільйона активних людей будь-який день можуть скинути президента, який вирішив змінити правила арифметики

Зараз в наших руках все, ми зараз можемо замовити ту музику, яку хочемо. І не кажіть, що не чули, адже різна кількість народу на вулиці, чи на майдані зможе запустити різні сценарії розвитку. Ми можемо відкрити двері в майбутнє, які приперті тілом пса Сірка, тільки разом.

Будь яка позиція громадян особливо масова не може бути не поміченою, і мабуть це чи не один з єдиних способів тиску на владу, і методів аби нас побачили і з нами почали рахуватись. Допоки худоба сидить по стійлах з нею ніхто не рахуватиметься.

Трохи моралі

Більшість виборців – хай не абсолютна більшість, але вирішальна на виборах – хоче змін життя, але не змін живих, тобто не змін себе. Ми хочемо, отримуючи мало, почати отримувати більше, самі при цьому не змінюючись і не докладаючи до цього жодних зусиль. Між тим у природі ніщо не виникає з нічого! Щоб отримати щось якісно інше, трансформуватися треба самому, а не чекати, поки тебе трансформує дядя Вова чи дядько Сем! Ось вона – жорстока й неприємна властивість буття! Ось звідси і розчарування у політиках і звинувачення їх, що це, мовляв, вони не зробили, вони не змогли, а обіцяли… Нема чого в дзеркало плювати, якщо мармизою не вийшов. Перед тим як звинувачувати тих дядьків і тіток, що тебе обдурили, запитайте себе: а навіщо ми їм довірились? Що вчинив я, коли дізнався, що мене обманули: махнув на все рукою чи хочу вимагати свого. І що я зробив для того, щоб такі ситуації більше не повторилися? Адже революція повинна бути запорукою майбутнього згоди, а не розсадником майбутніх революцій.