За останні декілька днів спостерігається такий сплеск інформації щодо інтеграційної теми, що інтернет-новини (які лише читав до останнього часу) і заполітизованість всього цього “дійства” викликає лише обурення через те, що наразі відбувається з суспільством в державі.
Я не політик, а економіст і хочу дати свій коментар з приводу цієї ситуації.
Віталій Сівко, економіст, Житомир.
Щоб багато не пояснювати, що являє собою Європейський Союз, скажу лише одне, що це об’єднання 28 країн в більшості яких державне управління перебуває у руках Герцогів, Королів, Парламентів. Устрій у більшості країн-членів ЄС формувався віками.
Коли жителі України говорять, що прагнуть до членства з ЄС, напевно, в першу чергу вони ставлять головну мету – підвищити рівень розвитку і життя в Україні до того рівня, який бачать з екранів своїх телевізорів у Європі вже сьогодні. Так не буде, бо для цього потрібна нормальна свідомість всіх посадовців на всіх рівнях та всього суспільства. Тільки входити до таких союзів необхідно при умові, коли досягнуто вже багато чого.
А що ми маємо сьогодні? Кожний тягне ковдру на себе, щось роблячи та імітуючи роботу, а в кінцевому результаті “0”. А тепер трохи цифр. На кінець першого півріччя 2013 року валовий зовнішній борг України становив 134,4 млрд. доларів США (або 75,7% від обсягу Валового внутрішнього продукту – кількість товарів і послуг створених в країні). Середня заробітна плата в Україні сьогодні становить 2890 гривень.
Щороку рівень інфляції (ріст цін) закладається на рівні не менше 10%.
Це цифри, які створюються загальний результат цілісної “роботи” влади і опозиції, де розкрадають державну власність всі.
Сьогодні потрібно навести серйозний порядок всередині країни – з керівних посад позвільняти всіх, хто не знаючи що таке економіка, “малює” з року в рік помножені на 10% показники приросту у районних та обласних програмах.
Я це знаю із власного досвіду і це мене найбільше бентежить, бо “армія” таких “фахівців” лише збільшується… А на основі цих програм формуються загальнодержавні. Потрібно розформувати 490 районних державних адміністрацій, де працює по 150-200 осіб. Це ж колосальна економія бюджетних коштів.
На мій погляд доцільно лише залишити районні ради, бо це місцеве врядування. 50 осіб, які б керували розвитком своїх районів було б цілком достатньо.
Україні сьогодні потрібно навести порядок у власному домі, а не приєднуватися чи одного угрупування чи до іншого. Ми маємо хороше географічне становище і можемо виставляти свої умови як одним, так і іншим геополітичним партнерам. Просто ці умови потрібно правильно диктувати і вибирати для цього вірні моменти.
А ті, хто хвилюється за попит на вітчизняну продукцію – за це хвилюватися не потрібно – її надалі купуватимуть як у Європі, так і в Росії. Якщо продукція якісна – вона потрібна.
Вся подальша політика має бути єдина – забезпечення належного власного саморозвитку України. А ті, кому ми потрібні, неодмінно зроблять все, щоб ми були їх партнерами, на ставлячи нас постійно на коліна з нахиленою головою.