Нещодавно повернулася з Польщі. Розповім про невелике польське містечко, яке вдало використовує свій потенціал та успішно розвивається. Проведу невеличку паралель з нашим містом. Що думають поляки про Житомир – у ексклюзивному інтерв’ю з одним із відомих на теренах нашої області поляком.
Криниця-Здруй – «східний Давос», містечко-санаторій, гірськолижний курорт.
Криниця відома не лише у Польщі, а й за її межами. Саме тут проходить 23 роки підряд відомий у світових політичних, економічний наукових, бізнесових кулуарах Економічний Форум, який минулого року відкрив мені Криницю.
Місто знане своїми кліматичними, лікувальними, рекреаційними, спортивними особливостями. Воно пропонує оздоровлення в 15 лікувальних закладах з 19 доступних у Польщі. Тут найбільший в Польщі критий каток, крутий санкодром, сучасна гірськолижна база.
Сучасники називають Криницю «східним Давосом»: як у Швейцарії унікальний клімат. Повітря розріджене, спочатку, наче важко дихати, але це корисна зарядка для легень.
Воно винятково багате озоном. Вже після кількох днів акліматизації просто хочеться літати – така енергія перенаповнює. 6 кілометрів пішки вдень для мене було простіше простого. Схоже на Буковель: сучасно, технічно обладнано, але з нижчими цінами. Маємо спільні карпатські гори. Їхня Явожина 1114 метрів над рівнем моря.
Подібне на Яремчу – перлину Карпат: гарно, мальовничі краєвиди. Щось є спільне у вбранні, кухні, такий же смачний овечий сир. Тільки у нас гуцули, тут гуралі.
Сучасники називають Криницю «східним Давосом»: як у Швейцарії унікальний клімат. Повітря розріджене, спочатку, наче важко дихати, але це корисна зарядка для легень. Воно винятково багате озоном. І вже після кількох днів акліматизації просто хочеться літати – така енергія перенаповнює. 6 кілометрів пішки вдень для мене було простіше простого.
І таке тут життя спокійне, що навіть головну вулицю у Криниці назвати забули, кажуть просто центр – «дептак». Посьорбуючи водичку, люди прогулюються, обмінюються новинами – усе розмірено і достойно, по-панськи.
Криниця «за походженням» – лемківське містечко. Лемки – етнографічна група українців, які мешкали в українських Карпатах у межах сучасної Польщі. Тому українцеві тут особливо затишно, мов удома. Тут і наша старовинна дерев’яна архітектура, і сучасна православна церква, і лемківська корчма, у якій свого зустріти не проблема. Та взагалі у поляків серед іноземних дружин українки складають близько 50%.
Величезна кількість готелів, віл, садиб – на різний смак та кошт. Майже кожний дім у центрі та біля гір здається. Наприклад, у будинку на двох поверхах покої, а на третьому живуть самі господарі. Кожний турист має реєструватися.
Місцевий бюджет отримує від кожного оплату кліматичну – 3,5 злотих, а це приблизно 10 гривень у день. Якщо враховувати, що Криниця вміщує 13 тисяч туристів, які тут не сезонно, а постійно, то сума, яка надходить до місцевого бюджету виходить не малою. Крім того, лікувальна вода також платна – до 15 гривень за 1,5 літри. От і капає водичка у бюджет.
Туристи ж насолоджуються гарними краєвидами, смакують ставропольською кухнею, лікуються та омолоджуються водичкою, спускаються з гір. Ціни радують – від 60 гривень за особу у день можна орендувати номер з телебаченням, туалетом, душем. Є покої для найвибагливіших клієнтів з найсучаснішими світовими тенденціями у галузі СПА та різними забаганками. Але ціни не будуть більші, ніж на Україні.
Всю Криницю можна пройти пішки. Всюди чисто, освітлені вулиці, гарні дороги. Щось будується, щось реконструюється. Що цікаво, на вулицях Криниці геть немає домашніх тварин. Вони й не знають, що таке безпритульні собаки. Усі дворики – мов з картинки: рівненькі, чисті, обсаджені квітами та ялинками.
Але це все для туристів. Мешканці ж, крім здачі житла, надання ресторанних та інших туристичних послуг, майже не мають роботи. Проїзд у місцевих маршрутках – 2,50 – але у злотих, а це приблизно утричі більше, ніж у Житомирі. Майже у стільки ж разів більше поляки платять за світло. Та взагалі ціни на комунальні послуги не з дешевих. За харчування для приїжджих потрібно викласти майже стільки, як за житло.
Все, що стосується надання послуг – не дешево. Єдине – це нормальні ціни на продовольчі товари, але не на всі. Це ж саме з одягом та взуттям. З України сюди везуть нишком-тишком цигарки та деяку косметику. Гостювати цікаво, корисно, приємно. А жити складно, якщо ти не маєш власного житла для здачі, свого кафе, чи чогось іншого. Хоча я відштовхуюсь від того, що будь-де той, хто хоче працювати, завжди знайде заробіток.
Найголовніше – місто вдало використовує свій потенціал. Інфраструктура Криниці достатньо інвестується, аби розширювати свої пропозиції як для туристів, так і для своїх мешканців.
Житомир рухається у нога в ногу з часом
Якщо говорити про Житомир – це місто, де жити вигідно. Так, ще є різниця з Європою однозначно. Маємо свої проблеми з пострадянською спадщиною, певні конфлікти всередині. Але ми рухаємося вперед. Житомир – це місто індустріальне, місто інновацій, технологій. Місто культури, ремесел, інтелектуалів. Місто сонця. Житомир активно впроваджує міжнародні енергоефективні проекти. Місто миру.
Житомир співпрацює з міжнародними європейськими фінансовими організаціями та залучає європейські фінансові механізми. Є чимало угод, у тому числі з польським містом-побратимом Плоцьк про партнерські відносини, у рамках якої вже вкотре спортсмени представили Житомир на достойному європейському рівні під час Міжнародних чемпіонатів.
Помірні тарифи на комунальні послуги, нормальні ціни у магазинах – живи, твори, насолоджуйся. Дірки в асфальті, сміття, безпритульні собаки, інфраструктура… не без проблем, з якими триває боротьба. Поступово місто, життя у ньому змінюється у кращу сторону.
Місто, де затишно. Де, хоч і не має досконалої лікувальної води, як у Криниці, зате є успішні підприємства, заводи, гарні місця, люди, якими ми гордимося.
Можна продовжувати далі, характеризувати з позитивної сторони, чи критикувати. Але хочеться, щоб місто далі розвивалося та примножувало свої здобутки, ефективно використовувало свій потенціал. Це не один день, не рік чи два. Ми маємо всі можливості, якими гріх не скористатися. Має бути відчуття особистої відповідальності, причетності кожного.
Знаю поляків, які вперше потрапили до Житомира. Їх здивував той факт, що тут не така вже й біднота, як їм це нав’язали про країну. Вони побачили, що місто, яке нормально функціонує, має багату культурну спадщину, гостинних мешканців. Для більшості поляків перший контакт з Україною – це, звісно, Львів, але багато цікавих речей можна побачити у нашому місті.
«У Житомирі відчувається дух Європи», – зізнався у ексклюзивному інтерв’ю відомий поляк на теренах Житомирщини – Генеральний Консул Речі Посполитої у Вінниці Кшиштоф Свідерек. Ось його скорочений варіант:
– Пане консуле, як ви можете оцінити стан впровадження польських проектів у Житомирі?
– Перш за все, я радію, що польські й українські керманичі знаходять спільну мову в плані налагодження дружніх партнерських зв’язків.
Після підписання угоди про побратимство Житомира й польського міста Плоцьк вже розпочалась співпраця згідно домовленостей. Польські діти приїжджають на екскурсії в Житомир, житомирські діти їдуть на відпочинок, беруть участь у спортивних змаганнях у Польщі, поглиблюється співпраця між науковцями, експертами, бізнесменами.
Думаю, спільно ми збудуємо дружню велику сусідську родину, що значно розширить наші горизонти для втілення в життя якісно нових можливостей. Чудово, що в процесі цього спільного розвитку й українська й польська сторони запозичують один в одного позитивний досвід діяльності в окремих сферах.
– Чи можна сказати, що Житомир потроху наближається до євростандартів?
– У Житомирі відчувається дух Європи. Нам, полякам, це дуже імпонує, а тому нам подобається Житомир й Житомирська область. На підтвердження цього – інколи в Консульстві навіть з’являються невеличкі черги бажаючих їхати у відрядження саме в Житомир. Я радію з цього, бо це ще раз підкреслює приємний емоційний клімат вашого міста, що є ознакою його перспективності в майбутньому.
Байдуже, чи ти народився у могутньому місті, чи у маленькому містечку, яке часом і не всім відоме, але головне для кожного – тепле почуття любові до своєї землі.
Коментар відомого житомирянина Михайла Пухтаєвича: Житомир – відносно невелике місто, але воно має свою харизму і своє обличчя. Особливо я пишаюся своїми земляками! Ми, житомиряни ,знаємо, що багато чого потрібно змінити і побудувати для комфортного життя та відпочинку в нашому місті. Чудова місцевість, гарна природа, багаті ліси, та й люди у нас чудові, ви тільки гляньте – нашого цвіту по всьому світу!!! Я люблю свій Житомир, тут моє коріння, тут народився я і мої діти. Де б я не був, завжди поспішаю додому! Вважаю, що молодь повинна подорожувати та навчатися в інших країнах, але завжди повертатися ,а набуті знання та досвід застосовувати для розвитку та покращення життя в рідному місті. Я хочу, аби наші нащадки пишалися Житомиром!
