Невтішна статистика повідомляє, що на сьогоднішній день в Україні понад мільйон онкохворих.
Щороку реєструється 153-158 тис. нових випадків захворювань.
На щастя, Жиитомирщина не є лідером в цьому сумному списку. Та чи легше від того житомирянам, які змушені долати цю страшну хворобу?
Навряд чи дожили до наших днів ті, хто розраховував колись на лікування в новому онкологічному центрі у Житомирі. Та й сьогоднішні пацієнти на комфортні умови поки що сподіватись не можуть.
Ми вже писали про те, в якому жахливому стані перебуває Житомирський онкологічний диспансер. Та чи зміниться колись ця ситуація на краще?
Будувати новий онкологічний диспансер у Житомирі було вирішено ще за часів УРСР. Більше того, кошти на проектні роботи були виділені, і проект був виготовлений.
– Розпочинати роботи можна було в любий момент, – розповів журналістам ЖОГО «МІР»
головний лікар Житомирського онкодиспансеру Борис Гуля. – Більше того, в Станишівці була виділена земля, забиті пробні сваї, і можна було будувати. Але розвалилась країна, не стало коштів, проект застарів. Селяни позаймали цю територію під городи. Врахувавши ситуацію, ми звернулись до керівництва про виділення коштів для того, щоб будувати на нашій території. Нам не треба палаців, нам потрібен невеликий, але хороший хірургічний корпус з операційним блоком, з післяопераційною реанімацією. Частково нам це вдалося. Кошти на проектні роботи буди виділені, проект підготували. Починати будувати можна хоч сьогодні. Відділення радіології вже не витримує ніякої критики, споруда просто потихеньку валиться, осідає в землю. Ми планували побудувати нову радіологію, а на місці старої побудували б новий хірургічний корпус.
В минулому році нам виділили 1 мільйон гривень для того, щоб ми могли зробити хоча б розводку комунікацій, але до сьогодні ці кошти до нас так і не дійшли.
Майже у всіх областях існують сучасні онкологічні комплекси, з устаткуванням. А ми, область, яка найбільше постраждала з усіх українських областей від Чорнобилю, до сьогодні не маємо хорошого диспансеру.
Наш диспансер був побудований ще в 1964 році. Він був розрахований на 120 ліжок, а зараз тут розміщено 240. Тобто ліжками зайняті вестибюлі, харчоблоки і т. д. В нас критично не вистачає поліклінічних місць. В кабінетах приймає по два лікаря одночасно. Дуже велика загрузка. Що ж це за прийом?
За 5 днів ми приймаємо від 1,5 до 2 тисяч хворих. Це на 10-12 лікарів. В палатах по 6-8 хворих, а післяопераційним хворим в таких умовах дуже складно. За рік ми проводимо 4 тисячі операцій.
Незважаючи на таку невтішну картину, керівництво Житомирської ОДА налаштоване досить оптимістично. Ось що повідомив журналістам ЖОГО «МІР» керівник обласного департаменту охорони здоров’я Олександр Торбас:
– Проектно-кошторисна документація на будівництво онкодиспансера вже підготовлена. Нам необхідно на цей рік 52 мільйони гривень, щоб розпочати будівництво. В минулому році я особисто бачив документ, де на фінансування соціального розвитку регіонів за підписом президента визначено два об’єкти в Житомирі – це стадіон і онкодиспансер. Так що я все таки надіюсь, що в будівництво в цьому році розпочнеться. Я дійсно погоджуюсь, що онкодиспансер в нас в жахливому стані. І якщо, не дай бог, коштів на будівництво не буде, ми прийняли рішення, що будемо шукати якісь внутрішні резерви в себе, але онкодиспансер в такому стані не залишимо.
Житомирянам лишається тільки сподіватись, що народні депутати врешті решт зможуть прийняти бюджет, президент не відмінить свого рішення, в державі знайдуться кошти, які все ж таки потраплять до Житомира, а наше обласне керівництво зуміє їх використати ефективно. Обіцянка-цяцянка, а хворому – надія.
Зважаючи на двадцятирічну історію відсутності будівництва онкодиспансеру, надія – це все, що залишається на сьогоднішній день житомирським онкохворим.
Прес-служба ЖОГО «МІР»
Діана Мінаєва
