Народних рад стільки розвелося, що відразу згадуєш дітей капітана Шмідта – всі хочуть мати свої шматки впливу й слави, прикриваючись святим словом «Народ».
Це вам не просто так, це народна рада, яка пахне гірким димом громадянських “розбірок” початку двадцятого століття. Вдихнути та продіагностувати її запах можна було під час засідання Житомирського прес-клубу в місцевій кав’ярні.
Приводом для зустрічі (хоча навіщо ті приводи, коли надворі таке діється) став той факт, що в Житомирі нібито існують кілька народних рад. Модерували розмову політолог Володимир Піньковський та керівник Житомирського прес-клубу Ірина Новожилова.
У заході взяв участь представник у Житомирі Всеукраїнської громадської організації “Спілка громадських організацій України “Народна рада” Геннадій Краснобокий, голова ЖОМГО “Народна рада”, депутат обласної ради Сергій Сухомлин, заступник голови “Народної ради”, голова житомирського осередку партії “Демократичной Альянс” Дмитро Ткачук та інші.
Якщо проаналізувати, які народні ради нині в Житомирі існують реально, тобто підтверджені “папірцем”, а відтак мають змогу на щось впливати, то виходить, що жодної. Депутатська група “Народна рада” в Житомирській міській раді існує тільки “на вустах”, “Народна рада” вкупі зі статусом ЖОМГО, керівниками та виконавцями ще не зареєстрована, а єдиний представник у Житомирі Всеукраїнської громадської організації “Спілка громадських організацій України “Народна рада” – один в полі не воїн.
Остання організація взагалі цікава. Створена десять років тому з благородною, хоч і банальною метою неньку відроджувати, нині ця ГО, за словами Г.Краснобокого, зберігає в нинішній політичній кризі нейтралітет.
Коли пан Геннадій два роки тому вирішив створити в Житомирі осередок цієї організації, її відмовили реєструвати. Відтоді цей процес зачахнув. Дивно, громадські діячі зазвичай напористіші будуть, відмовки бюрократичного колеса їх тільки збуджують та спонукають лізти не тільки у вікна, а й димар.
Щодо “Народної ради” м. Житомира, то С.Сухомлин та побратими налаштовані рішуче діяти, тобто розробляти важливі соціальні проекти й штовхати їх у депутатський корпус міста, хай приймають і виконують, не дарма ж хліб народний жують. І “народорадівці” готові звітувати про виконану роботу вже через рік-півтора, що навіть дуже похвально.
На фоні розніженого та поміркованого Г.Краснобокого представники житомирської “Народної ради” виглядали більш ніж переконливо та енергійно.
Маленька ремарочка: ця привітна бесіда розпочалася опівдні, а годиною раніше “Демонічний”, вибачте, “Демократичний Альянс” планував пікетувати редакцію обласної газети, яка має в співзасновниках ОДА та обласну раду, нібито через те, що та газета не висвітлює на своїх сторінках події Майдану “так, як треба”.
Пікетування не відбулося. Шкода, працівники газети чекали на нього, це стало б чудовою розвагою перед обідньою перервою.
До речі, якби члени “Дем.Альянсу” узяли в руки примірник обласної газети, то з подивом прочитали б там останні новини з Майдану. Можливо, так і сталося, через що пікетування не відбулося.
Але не в тому річ. Справа в симптоматичному: тиску на мас-медіа. Подібні “пікетування” – це спроба диктування журналістам, що і як їм робити. Чого б ні, правда ж? А ще, як показують практичні вправи, кореспондентів можна бити й навіть убивати.
Загалом захід у місцевій кав’ярні видався інформативним та цікавим. І дуже обнадійливо було почути, що серед житомирської “Народної ради”, без різниці, який у неї там статус, є люди, які не бажають миритися з корупцією й готові йти з нею в нерівний бій…