Вже не вперше організація ЖОГО «МІР» пише про медицину, про медичну галузь, висвітлюючи болючі точки сьогодення.
Висвітлює не для того, щоб «попіаритись», а для того, щоб створити суспільний резонанс, для започаткування змін на краще. Завдання журналістики: вивчати, досліджувати, висвітлювати. Тому, продовжуємо писати про тематику реформування медичної галузі. Крок за кроком, разом з нашими читачами, ми заглиблюємося в нетрі змін, важливої для кожного, галузі – медицини.
Хотілось би висвітлити трохи історії новітньої української медицини. Вивчаючи це питання, по крупицям складаємо пазл – українська медицина і її реформування.
Посилання на цікаві дискусії по тематиці медицини:
http://www.privatmed.in.ua/viewtopic.php?t=566
http://www.privatmed.in.ua/viewtopic.php?t=554
«Новітня історія української медицини нараховує трохи більш як 22 роки. За ці роки наша медицина пройшла декілька періодів, які істотно вплинули на стан медичної галузі України.
Звісно, перший період це 1991-1999р.. Скільки літератури написано про лихі 90-ті, розпад СРСР, та системну кризу, яка стала результатом процесів розпаду. Радянська система охорони здоров’я почала занурюватися в ринкові відносини, які в той час запроваджувалися в Україні. Що допомогло в перший період розпаду триматися мед. галузі? Звісно, величезний запас міцності, отриманий у 70—80 роки минулого століття, коли велося широкомасштабне капітальне будівництво закладів охорони здоров’я та інтенсивне оснащення їх медичним обладнанням. Значна частина тих будівель і того обладнання продовжує працювати і по цей час.
В 90-х починають розробляти законодавчу базу в галузі охорони здоров’я. Це, прийняття Основ законодавства про охорону здоров’я в Україні. В 1996 році Конституція держави зафіксувала безоплатність медичної допомоги та незмінність мережі медичних закладів. У 1997 році Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» визначив органи місцевого самоврядування власниками більшості медичних закладів нашої держави та закріпив їх виняткове право щось змінювати в цих закладах. Медичні заклади в ці роки недофінансовуються, починається поступове залучення коштів населення. Впроваджується фінансування охорони здоров’я у розрахунку на 1 жителя.
Другий період це 2000—2008 роки, розквіт економіки, значне зростання ВВП, покращення фінансування. Приймається новий Господарчий кодекс та Закон «Про закупівлю товарів та послуг за бюджетні кошти», які дали можливість створити нові види закладів для надання медичної допомоги населенню. Перші неприбуткові комунальні підприємства на базі лікарень було створено в Харківській та Житомирській областях протягом 2005—2007 років за допомогою Проекту Євросоюзу «Фінансування та управління сферою охорони здоров’я в Україні».
Третій період розпочався у 2008 році разом із розгортанням світової економічної кризи, яка відчутно зачепила українську економіку.
Наслідки цієї кризи ми відчуваємо і сьогодні, вони занурюються в глиб і без істотних структурних змін немає сенсу чекати покращення.
Існуюча модель охорони здоров’я в Україні є застарілою і для того, щоб вона успішно працювала, потрібно витрачати 10—15% ВВП, як це робиться на Кубі або робилося в СРСР. Годі сподіватися, що наша держава зможе виділяти коли-небудь такі кошти. 3—4% від ВВП — це найбільше, на що ми можемо сподіватися найближчими роками».
То що ж робити в теперішній ситуації, коли медична галузь потребує реформ? Стримувати реформування, чи впроваджувати реформи, не зважаючи на страх негативних наслідків цих реформ? З цим питанням ми звернулися до заступника міського голови Бочковського Олександра Миколайовича, котрий за фахом є медиком і добре розуміється на процесах, які відбуваються в медичній галузі.
«Я вважаю, що реформування в медичній галузі є найбільш серйозною проблемою сьогодення в медицині. Навкруги медичної реформи ширяться страшилки інколи трохи надумані, а інколи зовсім не відповідні до реалій.
В Україні функціонує медицина за моделлю Семашко, але ця модель не є рівноцінною ринковим умовам, так як була створена за радянських часів і відповідала тим часам.
Взагалі, теперішня медицина виділяє кошти на лікування наслідків, а потрібно більш приділяти увагу запобіганню хвороб, важливі превентивні міри. Тому, на мій погляд, суттєвим кроком в реформуванні є побудова первинної ланки – створення інституту сімейних лікарів, СТВОРЕННЯ ЦЕНТРІВ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ (ЦПМСД).
Говорять та пишуть і це відноситься до розряду страшилок, що не буде вистачати сімейних лікарів, але хочу сказати, що для житомирян вже підготовлено 1100 сімейних лікарів.
Медичне Реформування як таке не є миттєво створеним і впровадженим, потрібно розуміти, що Україна має план національних дій, щодо реформ в мед. галузі, і цей план започаткований ще в 2000 році.
Зміни потрібні та вкрай необхідні, держава забезпечує медикаментами житомирян лише на 17% від потреби. 80% виділених коштів йде на з/п мед. працівникам, ще вагомі витрати йдуть на енергоносії. Фактично, на утримання мед. галузі кошти виділяються в мізернішому еквіваленті.
Хотілось би наголосити, навіть при таких показниках фінансування, жодної людині в медичній допомозі не було відмовлено і медична допомога надається в повному обсязі. Допомагають благодійні внески.
За 2013 рік по Житомиру медичні установи зібрали близько 5 млн. гривень благодійних внесків.
Але вернемося до мед. реформування, мені хотілось би висвітлити плюси медичної реформи. Наприклад, при впроваджені сімейної медицини пацієнт зможе самостійно вибрати сімейного лікаря, за пацієнтом закріплюється право вибору лікаря. На даний час існує норматив кількості людей закріплених за дільничними лікарями – це 1500 осіб. Від цієї кількості людей і нараховується з/п лікаря. На даний час дільничні лікарі мають мізерні з/п. А ось статус сімейного лікаря дає право лікарю збільшити кількість закріплених за ним пацієнтів, при цьому зростає і з/п лікаря і якість обслуговування пацієнтів, так як лікар зацікавлений в більшій кількості осіб, котрі оберуть його як сімейного лікаря, а пацієнти оберуть того лікаря, котрому вони більш довіряють в професійному розумінні слова довіра. Це один з плюсів створення інституту сімейних лікарів.
У дільничного лікаря – 1 медична сестра на дільниці, у сімейного лікаря – 2 дільничних сестри на дільниці.
Взагалі, реформування медицини, це сходинка до медицини страхової. Не потрібно боятись змін», — закінчив свою розмову Бочковський О.М.
В процесі розмови ми запитали у Олександра Миколайовича про плюси в медичній галузі Житомира, так як в основному та частіш за все всі та й ми в тому числі, привикли виносити негатив на перші сторінки видань. На що заступник міського голови відповів: «Існують досягнення, хоч і невеликі, але важливі, для кожного мешканця міста. В 2013 році з міського бюджету на медицину ми направили 7 млн. гривень. Ремонтували дах в центральній міській лікарні №2. В цій лікарні кардіологічне відділення має сучасний рівень, ми також виділяли кошти для кардіологічного відділення. Хоча велика заслуга, в гарному стані лікарні, головного лікаря Павлусенко Віктора Петровича та команди лікарів, котрі працюють в ЦМЛ №2. Але краще один раз побачити, чим почути».
Зацікавившись новинками сучасної кардіології, котрі до того ж існують в Житомирі, та мають практичну змогу допомогти кожному житомирянину ми відправились до ЦМЛ №2. Там нас зустрів Олесь Кутній – завідувач кардіологічним відділенням. Він розповів про сучасне обладнання: «було виділено з міського бюджету 320 тисяч гривень, за які ми придбали сучасний ультразвуковий апарат для діагностики серця, а згодом придбали і ультразвуковий датчик для черезстравохідної ехокардіоскопії загальною вартістю близько 220 тисяч гривень. Переоцінити надзвичайну важливість цієї апаратури складно, адже завдяки цій апаратурі покращена рання діагностика хвороб. Я пишаюсь тим, що в Житомирі є можливість такої техніки!».
Дійсно, в нашому місті є гарні господарники і менеджери в медицині, професійні лікарі, котрі всі свої зусилля направляють і на розвиток і на збереження лікувальних установ, це дає надію, що реформування медичної галузі хоч і проходить тернистим шляхом, все ж таки буде мати задовільні результати, не чудові, але й не жахливі. Задовільний результат – є результатом, для подальшого розвитку, незважаючи на тяжкий стан української економіки.
Прес-служба ЖОГО «МІР»