Навкруги медичної реформи ширяться страшилки інколи трохи надумані, а інколи зовсім не відповідні до реалій,- заступник міського голови Бочковський

Вже не вперше організація ЖОГО «МІР» пише про медицину, про медичну галузь, висвітлюючи болючі точки сьогодення.

Висвітлює не для того, щоб «попіаритись», а для того, щоб створити суспільний резонанс, для започаткування змін на краще. Завдання журналістики: вивчати, досліджувати, висвітлювати. Тому, продовжуємо писати про тематику реформування медичної галузі. Крок за кроком, разом з нашими читачами, ми заглиблюємося в нетрі змін, важливої для кожного, галузі – медицини.

Хотілось би висвітлити трохи історії новітньої української медицини. Вивчаючи це питання, по крупицям складаємо пазл – українська медицина і її реформування.

Посилання на цікаві дискусії по тематиці медицини:

http://www.privatmed.in.ua/viewtopic.php?t=566

http://www.privatmed.in.ua/viewtopic.php?t=554

«Но­ві­тня іс­то­рія ук­ра­їнс­ь­кої ме­ди­ци­ни на­ра­хо­вує тро­хи більш як 22 ро­ки. За ці роки наша медицина пройшла декілька періодів, які істотно вплинули на стан медичної галузі України.

Звісно, перший період це 1991-1999р.. Скільки літератури написано про лихі 90-ті, розпад СРСР, та системну кризу, яка стала результатом процесів розпаду. Ра­дянс­ь­ка си­сте­ма охо­ро­ни здо­ров’я по­ча­ла за­ну­рю­ва­ти­ся в ри­нко­ві ві­дно­си­ни, які в той час за­про­ва­джу­ва­ли­ся в Ук­ра­їні. Що допомогло в перший період розпаду триматися мед. галузі? Звісно, ве­ли­че­зний за­пас мі­цно­сті, от­ри­ма­ний у 70—80 ро­ки ми­ну­ло­го сто­лі­ття, ко­ли ве­ло­ся ши­ро­ко­мас­шта­бне ка­пі­таль­не бу­ді­вниц­тво за­кла­дів охо­ро­ни здо­ро­в’я та ін­те­нси­вне ос­на­ще­ння їх ме­ди­чним об­ла­дна­нням. Зна­чна ча­сти­на тих бу­ді­вель і то­го об­ла­дна­ння про­до­вжує пра­цю­ва­ти і по цей час.

В 90-х починають розробляти законодавчу базу в га­лу­зі охо­ро­ни здо­ров’я. Це, прий­ня­ття Ос­нов за­ко­но­давс­тва про охо­ро­ну здо­ров’я в Ук­ра­їні. В 1996 ро­ці Кон­сти­ту­ція де­ржа­ви за­фі­ксу­ва­ла бе­зо­пла­тність ме­ди­чної до­по­мо­ги та не­змі­нність ме­ре­жі ме­ди­чних за­кла­дів. У 1997 ро­ці За­кон «Про мі­сце­ве са­мо­вря­ду­ва­ння в Ук­ра­їні» ви­зна­чив ор­га­ни мі­сце­во­го са­мо­вря­ду­ва­ння вла­сни­ка­ми біль­шо­сті ме­ди­чних за­кла­дів на­шої де­ржа­ви та за­крі­пив їх ви­ня­тко­ве пра­во щось змі­ню­ва­ти в цих за­кла­дах. Медичні заклади в ці роки недофінансовуються, починається поступове залучення коштів населення. Впро­ва­джується фі­на­нсу­ва­ння охо­ро­ни здо­ров’я у ро­зра­ху­нку на 1 жи­те­ля.

Другий період це 2000—2008 ро­ки, розквіт економіки, значне зростання ВВП, покращення фінансування. Приймається но­вий Го­спо­да­рчий ко­декс та За­кон «Про за­ку­пі­влю то­ва­рів та по­слуг за бю­дже­тні ко­шти», які да­ли мо­жли­вість ство­ри­ти но­ві ви­ди за­кла­дів для на­да­ння ме­ди­чної до­по­мо­ги на­се­ле­нню. Пе­рші не­при­бу­тко­ві ко­му­наль­ні під­при­ємс­тва на ба­зі лі­ка­рень бу­ло ство­ре­но в Ха­рківс­ь­кій та Жи­то­мирс­ь­кій об­ла­стях про­тя­гом 2005—2007 ро­ків за до­по­мо­гою Про­ек­ту Єв­ро­со­юзу «Фі­на­нсу­ва­ння та уп­ра­влі­ння сфе­рою охо­ро­ни здо­ров’я в Ук­ра­їні».

Третій період ро­зпо­ча­вся у 2008 ро­ці ра­зом із ро­зго­рта­нням сві­то­вої еко­но­мі­чної кри­зи, яка ві­дчу­тно за­че­пи­ла ук­ра­їнс­ь­ку еко­но­мі­ку.

Наслідки цієї кризи ми відчуваємо і сьогодні, вони занурюються в глиб і без істотних структурних змін немає сенсу чекати покращення.

Іс­ну­юча мо­дель охо­ро­ни здо­ров’я в Ук­ра­їні є за­ста­рі­лою і для то­го, щоб во­на ус­пі­шно пра­цю­ва­ла, по­трі­бно ви­тра­ча­ти 10—15% ВВП, як це ро­бить­ся на Ку­бі або ро­би­ло­ся в СРСР. Го­ді спо­ді­ва­ти­ся, що на­ша де­ржа­ва змо­же ви­ді­ля­ти ко­ли-не­будь та­кі ко­шти. 3—4% від ВВП — це най­біль­ше, на що ми мо­же­мо спо­ді­ва­ти­ся най­бли­жчи­ми ро­ка­ми».

То що ж робити в теперішній ситуації, коли медична галузь потребує реформ? Стримувати реформування, чи впроваджувати реформи, не зважаючи на страх негативних наслідків цих реформ? З цим питанням ми звернулися до заступника міського голови Бочковського Олександра Миколайовича, котрий за фахом є медиком і добре розуміється на процесах, які відбуваються в медичній галузі.

«Я вважаю, що реформування в медичній галузі є найбільш серйозною проблемою сьогодення в медицині. Навкруги медичної реформи ширяться страшилки інколи трохи надумані, а інколи зовсім не відповідні до реалій.

В Україні функціонує медицина за моделлю Семашко, але ця модель не є рівноцінною ринковим умовам, так як була створена за радянських часів і відповідала тим часам.

Взагалі, теперішня медицина виділяє кошти на лікування наслідків, а потрібно більш приділяти увагу запобіганню хвороб, важливі превентивні міри. Тому, на мій погляд, суттєвим кроком в реформуванні є побудова первинної ланки – створення інституту сімейних лікарів, СТВОРЕННЯ ЦЕНТРІВ ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ (ЦПМСД).

Говорять та пишуть і це відноситься до розряду страшилок, що не буде вистачати сімейних лікарів, але хочу сказати, що для житомирян вже підготовлено 1100 сімейних лікарів.

Медичне Реформування як таке не є миттєво створеним і впровадженим, потрібно розуміти, що Україна має план національних дій, щодо реформ в мед. галузі, і цей план започаткований ще в 2000 році.

Зміни потрібні та вкрай необхідні, держава забезпечує медикаментами житомирян лише на 17% від потреби. 80% виділених коштів йде на з/п мед. працівникам, ще вагомі витрати йдуть на енергоносії. Фактично, на утримання мед. галузі кошти виділяються в мізернішому еквіваленті.

Хотілось би наголосити, навіть при таких показниках фінансування, жодної людині в медичній допомозі не було відмовлено і медична допомога надається в повному обсязі. Допомагають благодійні внески.

За 2013 рік по Житомиру медичні установи зібрали близько 5 млн. гривень благодійних внесків.

Але вернемося до мед. реформування, мені хотілось би висвітлити плюси медичної реформи. Наприклад, при впроваджені сімейної медицини пацієнт зможе самостійно вибрати сімейного лікаря, за пацієнтом закріплюється право вибору лікаря. На даний час існує норматив кількості людей закріплених за дільничними лікарями – це 1500 осіб. Від цієї кількості людей і нараховується з/п лікаря. На даний час дільничні лікарі мають мізерні з/п. А ось статус сімейного лікаря дає право лікарю збільшити кількість закріплених за ним пацієнтів, при цьому зростає і з/п лікаря і якість обслуговування пацієнтів, так як лікар зацікавлений в більшій кількості осіб, котрі оберуть його як сімейного лікаря, а пацієнти оберуть того лікаря, котрому вони більш довіряють в професійному розумінні слова довіра. Це один з плюсів створення інституту сімейних лікарів.

У дільничного лікаря – 1 медична сестра на дільниці, у сімейного лікаря – 2 дільничних сестри на дільниці.

Взагалі, реформування медицини, це сходинка до медицини страхової. Не потрібно боятись змін», — закінчив свою розмову Бочковський О.М.

В процесі розмови ми запитали у Олександра Миколайовича про плюси в медичній галузі Житомира, так як в основному та частіш за все всі та й ми в тому числі, привикли виносити негатив на перші сторінки видань. На що заступник міського голови відповів: «Існують досягнення, хоч і невеликі, але важливі, для кожного мешканця міста. В 2013 році з міського бюджету на медицину ми направили 7 млн. гривень. Ремонтували дах в центральній міській лікарні №2. В цій лікарні кардіологічне відділення має сучасний рівень, ми також виділяли кошти для кардіологічного відділення. Хоча велика заслуга, в гарному стані лікарні, головного лікаря Павлусенко Віктора Петровича та команди лікарів, котрі працюють в ЦМЛ №2. Але краще один раз побачити, чим почути».

Зацікавившись новинками сучасної кардіології, котрі до того ж існують в Житомирі, та мають практичну змогу допомогти кожному житомирянину ми відправились до ЦМЛ №2. Там нас зустрів Олесь Кутній – завідувач кардіологічним відділенням. Він розповів про сучасне обладнання: «було виділено з міського бюджету 320 тисяч гривень, за які ми придбали сучасний ультразвуковий апарат для діагностики серця, а згодом придбали і ультразвуковий датчик для черезстравохідної ехокардіоскопії загальною вартістю близько 220 тисяч гривень. Переоцінити надзвичайну важливість цієї апаратури складно, адже завдяки цій апаратурі покращена рання діагностика хвороб. Я пишаюсь тим, що в Житомирі є можливість такої техніки!».

Дійсно, в нашому місті є гарні господарники і менеджери в медицині, професійні лікарі, котрі всі свої зусилля направляють і на розвиток і на збереження лікувальних установ, це дає надію, що реформування медичної галузі хоч і проходить тернистим шляхом, все ж таки буде мати задовільні результати, не чудові, але й не жахливі. Задовільний результат – є результатом, для подальшого розвитку, незважаючи на тяжкий стан української економіки.

Прес-служба ЖОГО «МІР»