Завтра в Житомирі бюджетна сесія.
Засідання обіцяє масу вражень для глядачів, оглядачів та безпосередніх учасників, оскільки місцева опозиція з намірами прибрати до рук виконком міської ради переконуватиме громаду міста в тому, що бюджет Житомира на 2014-й рік не такий як треба, а відповідно – вже є заяви про те, що якщо й буде проголосована загальна частина бюджету з правками й доповненнями від депутатів, то за бюджет розвитку опозиціонери голосувати не будуть.
Минулого року бюджет розвитку Житомира прийняли у квітні, так що все не настільки критично. Але, економічна ситуація в державі, в першу чергу, що стосується, затримок з проходження державних коштів через рахунки органів державного казначейства має стимулювати житомирських депутатів, які реально переживають за місто й країну вцілому, цього року з прийняттям бюджету Житомира особливо не затягувати.
Становище, в якому прийняття бюджету Житомира роблять заручником політичної боротьби в міській раді проявляє таку дійсність: міський голова за три роки каденції не сформував у сесійному залі більшість, яка розділяла б разом з ним й виконкомом відповідальність за стан справ у місті. Це при тому, що цю більшість можна було сколотити за рахунок позафракційних та консолідованості голосування фракції ПР, яка, як ми бачимо, нині розділилась на тих, хто підтримує мера й тих, хто цього демонстративно не робить. Але, кажуть, перша каденція у мера Вінниці Гройсмана теж не була простою.
Влада Житомира проти «попередників»: хто кого?
У Житомирі сильні електоральні позиції опозиції. Нагадаємо, Геннадій Зубко переміг на минулих парламентських виборах з сильним відривом від основного переслідувача, яким виявився регіонал, тобто представник чинної влади, яка відповідає за «покращення». І що ми бачимо? Депутати міської ради Житомира від опозиції, перебуваючи в нинішній каденції в статусі «попередників» чудово обізнані з ситуацією в місті, діють організованіше в плані досягнення мети зі свого повернення до влади, ніж сама влада в плані її збереження. Владі не потрібна влада? Не може такого бути!
Влада, в цьому контексті, мається на увазі, ті, хто в разі перемоги на виборах опозиційного мера точно позбавляться посад. Це мер, заступники, окремі начальники департаментів, відділів й управлінь. Частина чиновників мерії «грають» й з тими й з тими й мають надію на збереження своїх посад, або навіть підвищення в разі зміни влади в місті. В Житомирі є чиновники, які працюють в мерії з часів мера Фесенка, тобто з 90-х. Вони, позиціонуючи себе як господарники, які не лізуть в політику, пережили не одну владу й розраховують працювати в мерії скільки Бог здоров’я дасть.
На адресу нинішньої мерії “ери регіоналів” лунає критика в плані того, що міська влада Житомира неефективна, а мер так і не навчився працювати, нажив собі ворогів й загнав себе в такий кут, в якому дуже мало простору для маневрів. Закидають і відсутність бачення, а як результат – декларування мером чітких пріоритетів розвитку міста, реальної роботи над їх втіленням.
Міцні позиції житомирської опозиції в першу чергу в плані насичення інформаційного простору міста не залишають міській владі нічого іншого, як, виключно, справами показувати ефективність своєї роботи й там де треба порівнювати її з досягненнями попередньої каденції. По багатьох пунктах порівняння буде не на користь «попередників», які нині залучившись ситуативною підтримкою молоді знову «рвуться до влади», тому що боротьба за владу ніколи не припиняється.
1. Погашено кредити, які назбиралися впродовж 7-8 років й взагалі не гасилися. Віддавати – не набирати;
2. Завершено всі довгобуди, розпочаті ще при мері Буравкові (інфекційне відділення дитячої лікарні, музична школа на Михайлівській);
3. Фактично повернено у власність громади котельню на Жуйка, яка була закладена договором поруки без рішення міської ради особисто попереднім міським головою Вірою Шелудченко, що за відсутності відповідного реагування мабуть здійснено згідно чинного законодавства. Майно оцінено в 10 разів дешевше його реальної вартості.
4. Збільшено видатків по всім галузям. Наприклад, на культуру Житомира в 2010-му році, це при тому що цей рік був передвиборчим, а значить мали давати більше, «попередники» виділили всього-навсього мільйон гривень, що є смішною сумою, а через 2 роки цієї «неефективної» житомирської влади й «недолугого» з точки зору опозиції мера, в 2012-му році на культуру Житомира виділили 25 мільйонів гривень, що в 25 разів більше.
5. Щороку Віра Шелудченко з головою транспортної комісії міської ради Геннадієм Зубко, який нині опозиційний нардеп, щорічно списували десятки тролейбусів на металобрухт. Натомість, за останні 3 роки кількість рухомого складу ТТУ збільшилась на 19 одиниць. При цьому опозиція не соромиться нещадно критикувати нинішню владу Житомира, що та не може вивести ТТУ з кризи, в яку сама ж його і завела.
Потім влада змінилася, мером став Дебой з командою, а кажуть, команда в нього слабенька, але позиції опозиції, яка донедавна була владою, залишились міцними.
А чому? А тому що, за Дебоя, як за мера Житомира проголосувало всього-навсього 15 тисяч житомирян, а за Зубка, як депутата ВР – 57 тисяч. Різницю відчуваєте? Житомир більше підтримує політичні сили правого спрямування, такі як «Батьківщина», «Свобода».
Партії Регіонів в місті Жита і Миру непросто утримувати владу, хоча потрібно лише всього-навсього діяти узгоджено, заручитися підтримкою житомирян, яким не подобається схильність опозиції до публічного розбрату, коли на очах у виборців «ділиться шкура невбитого ведмедя», йде неприхована боротьба між собою за лідерство, посади, повноваження, на підтвердження приказки, що у нас «на два козака три гетьмана».
В Житомирі проживає багато родин військовослужбовців, які за належної політики влади, в тому числі інформаційної, могли б стати її не лише електоральною опорою. Але тут ще ж є фактор центральної влади, яку є за що не любити, тиск на Президента звідусіль, а це кидає дуже велику тінь на «світлий образ» житомирських регіоналів.
Є факти, які свідчать на користь «попередників»:
1. Реконструкція Московської;
2. Фонтан й сквер на Соборному Майдані;
3. Відсутність турнікетів у міській раді;
4. Стабільна більшість у міській раді.
Знайшлась стратегія розвитку Житомира. Хто за?
Бюджет розвитку – це порівняно незначна частина міського бюджету, яку наповнюють місцеві підприємства своїми податками. Цими коштами фінансується будівництво, капітальний ремонт та реконструкція об’єктів соціально-культурної сфери міста й ЖКГ. Коштами бюджету розвитку не покривається заборгованість по заробітній платі, оскільки ці статті видатків мають чітко визначене спрямування, тому спекуляцій щодо голодних громадян бути не повинно.
Бюджет розвитку, ці 70 мільйонів гривень в рік, витрачають як на ремонт житлового фонду, так і на реконструкції парків, скверів, вулиць.
Депутати від опозиції обіцяють на бюджетній сесії добряче потріпати фіндепартамент, мера, й всю міську владу за нераціональність й несвоєчасність фінансування продовження реконструкції Старого Бульвару, Московської, Майдану Корольова, Замкової гори – всього того, що запланував здійснити за свою першу каденцію міський голова Житомира Володимир Дебой.
Водночас, чому так б’ються за бюджет розвитку? Тому що, кожен депутат-мажоритарник намагається залучити якомога більшу суму коштів на свій округ.
Співрозмовник виконкому, який попросив себе не називати, пояснив: «Рядовий депутат хоче наробити дахів за кошти бюджету розвитку міста й взяти це собі в заслугу з намірами показати виборцям який він ефективний, щоб на наступних виборах за нього знову проголосували.»
Залучення можливостей на округ – основне завдання депутата.
Водночас, якщо реально говорити про стратегію розвитку міста, а не лише займатися політичною еквілібристикою, варто зауважити, що: розвиток міста – це не лише дахи багаповерхівок житлового фонду, який знаходиться на балансі міської ради, й тим більше – не латання дірок, бо латання дірок – це не розвиток.
Розвиток міста, на який має йти бюджет розвитку – це в першу чергу, створення краси, впорядкування парків, скверів, алей, створення історичної частини міста, неповторного духу Європейського міста, аури, щоб можна було не апелювати до житомирян, що в нас немає туристів, а реально говорити про них. Бо нині немає чого цим туристам в Житомирі показувати. Тобто гроші бюджету розвитку міста мають йти на роботи, які призведуть до здійснення брендінгу міста, формування його туристичної привабливості, ну і, звісно ж, комфортності проживання в ньому місцевих жителів.
Це і є стратегія розвитку міста, яку пропонує мер Дебой. Водночас, депутати від опозиції переконують, що реконструкція, наприклад, Михайлівської, не на часі. Основний аргумент – спочатку треба латати дірки, там де це потрібно в першу чергу, а вже потім викидати величезні кошти на різного роду реконструкції. І в цей же час всі приводять в приклад Львів, мовляв, там класно.
Але у Львові історична частина міста реконструйована й місто має туристів – і на це був зроблений пріоритет, а вже потім надходження від туристичної галузі збільшили обсяг того самого бюджету розвитку, що дозволило давати більше депутатам коштів на округи й бути добродійниками в очах своїх виборців. Тобто треба спочатку вкласти в те, що принесе прибуток, а вже потім витрачати ці копійки. А для цього треба мати стриманість й спільне бачення розвитку міста.
В зв’язку з цим виникає підозра, що небажання житомирської опозиції голосувати за бюджет розвитку під час бюджетної сесії 7-го лютого та виключити з нього під приводом «нераціонально» фінансування ряду реконструкцій центральної частини міста продиктовано не турботою про розвиток міста, а навпаки – наміром заблокувати реалізацію одного з основних пріоритетів стратегії розвитку міста від мера Дебоя – зробити місто красивим, а вже потім реально говорити про туристів.
А житомирянам потрібна історична частина міста, чи будемо далі латати дірки й дякувати за це депутатам свого округу, що залучили кошти бюджету розвитку й не знати, куди повести гостя й що в Житомирі йому показати?
До речі, розподіл коштів бюджету розвитку на округи здійснюється несправедливо – адже багатоповерхівки ЖБК, ОСББ, відомче житло, а тим більше будинки приватного сектору не підпадають під можливість безкоштовного ремонту за кошти міського бюджету. А таких будинків в Житомирі багато. Там люди самі скидуються й за власні кошти ремонтують дахи й комунікації й прибудинкові території своїх будинків, хоча так само сплачують податки й є такими ж житомирянами на тих же правах.