Працівники ДП «ОлевськТорф», котрі з 22 серпня 2013 року терплять (іншими словами таке керівництво не назвеш) новопризначеного директора з Києва – уродженця Донецька Юрія Швеця, який своїм безгосподарським керуванням та похабним відношенням майже довів одне з бюджетоутворюючих підприємств Олевська до банкрутства. Що це? Зумисне знищення? Свідоме сприяння корупційній схемі відмивання коштів з районного бюджету? Як на мене, після побаченого та почутого, ці питання інакше як риторичними не назвеш.
Коли мовчати несила і говорити вже не страшно…
Працівники «Олевськторфу» надзвичайно терплячі люди, однак усе має межу і логічне завершення. Аби повернути підприємство до життя, колектив усім складом (не рахуючи трьох бухгалтерів) виступив проти злодіянь керівника, не зважаючи на його вранішні відверті погрози типу «усі, хто підпишеться під зверненням – будуть за воротами, негайно!».
На загальних зборах, що відбулися 13 березня 2014 року, було виголошено недовіру директорові. Свідками цього стали запрошені трудовим колективом голова районної ради М.А.Харченко, заступник голови РДА О.С.Ковальчук, заступник керівника «Житомирторфу» О.К Рогаль, представники з «Укрторфу», один з постійних клієнтів підприємства, представники преси – зневірені працівники зробили усе можливе, аби винести дану проблему на найвищий рівень і вирішити її того ж дня.
Підготували й спільне звернення до голів вищезгаданих інстанцій з проханням усунути з посади директора Ю.В.Швеця у зв’язку з невиконанням прямих обов’язків.
Не очікував побачити таку делегацію Ю.В.Швець – заплановані на 11.00 збори намагався перенести на годину пізніше, виставляючи працівників за двері, коли ж усі рішуче зайшли до кабінету – покинув його сам, збентежено доповідаючи комусь телефоном про ситуацію, що склалася, і про вище керівництво, яке прибуло, аби її вирішити.
Відставити сміх! Король – не голий?
Директор монотонно зачитує звернення колективу і так само відповідає на проблемні питання, його хвилювання видає постійне сплутування дати (замість 2013 року – 2015).
Факти говорять самі за себе: погіршились всі економічні показники діяльності, заборгованість по заробітній платі лише за грудень 2013-го та січень 2014-го року складає близько 90 тис. грн., грошей немає навіть на пальне та запчастини, не виділяються кошти для ремонту техніки, борги перед постачальниками запчастин не погашають, не вживаються заходи для початку нового сезону видобутку торфу, а саме зараз час до нього готуватися.
Не дивлячись на усі ці кричущі проблеми, керівник стверджує, що підприємство розвивається і все не так погано, як говорять робітники, він до останнього намагається спростовувати усі звинувачення та вдавати, ніби нічого не сталося. Хоча такі виправдання вже елементарно доводять людей до сміху, а він, в свою чергу, вимагає поваги до власної персони…
Хто керує керівником?
ТОВ «ЕкоТорф» працівники вважають підставною фірмою, а інакше як пояснити той факт, що саме їй із не зрозумілих причин реалізовується торф дешевше від ринкової на половину (за 87 грн.за тону – і це при тому, що у своїй собівартості сировину видобувають по 112 грн.за тону, в той час як є клієнти, готові платити по 174 грн.- раніше так і продавали одному з підприємств, наразі ж вигідному клієнтові відмовляють, мовляв, ціна не влаштовує, занизька).
Швець запевняє, що ТОВ «Екоторф» – зареєстрована згідно чинного законодавства і усі ці звинувачення щодо цін не мають підгрунтя.
То що ж це за цінова політика і до чого вона веде? Саме таке питання ставить працівник підприємства Павло Кручко керівникові, та дати відповідь виявив бажання Олександр Рогаль, наголошуючи на тому, що ціна була знижена ще до зміни керівництва, інвестор мав сплачувати за доставку, транспорт та інші витрати. Одне тепер зрозуміло точно – без правоохоронних органів не обійтись.
Чи заборониш гарно жити?
Йдеться у заяві й про факти розкрадання техніки, які, як запевняє Юрій Володимирович, оформлені щодо чинного законодавства. Не розуміє питання і просить пояснити докладніше пункт, де йдеться про «занадто дорогого керівника» для підприємства. Це питання обурює робітників не менше, ніж борги по зарплатні («дорогий керівник» проживає і харчується в готелі «Едем», а це близько десяти тисяч гривень, службова машина, на заправку якої йде близько 500 літрів пального в місяць на щотижневі поїздки додому в Київ – тут заборгованості немає) – усі ці витрати протестувальники порівнюють з витратами житомирського механіка, котрий, працюючи на їхньому підприємстві, проживав на зйомній квартирі в селі вартістю 200 грн. за місяць.
Звідки ноги ростуть?
Відверте здивування у О.К.Рогаля викликав сам факт відсутності оплати заробітної плати протягом останніх трьох місяців. Мовляв, ще влітку після звільнення попереднього керівника особисто він передавав Швецю нормально діюче підприємство і цікавився справами, тим більше (а це вже найцікавіше) Міністерство отримує офіційні звіти про відсутність боргів по заробітній платі. То що ж тоді виходить – «чорна» бухгалтерія? Важко давалися відповіді житомирському представникові.
За його словами, він не був готовий до такої зустрічі, адже їхав в Олевськ з іншою метою: по-перше, віз представників з Рівного з новим обладнанням за півмільйона доларів, поставити яке запланували саме в нашому місті, по-друге – підписати договір з ШБУ-42.
Після побаченого все ж таки визнав критичний стан підприємства, адже у порівнянні з минулим роком видобули у 1,5 рази більше торфу, а грошей отримали вдвічі менше. Наразі продавати практично немає чого, грошей немає де брати, але й шляхи виходу з кризового стану бачить – ліцензія є, погода сприяє, можна отримувати дозвіл на початок роботи.
Пізнати у порівнянні
За короткий проміжок часу таке керування довело організацію до зубожіння. Тому працівники, які все життя пропрацювали на підприємстві, а зараз доведені до відчаю, у своєму прагненні одноголосні – потрібен керівник, який розуміється у торфовій галузі, тому єдиний вихід, на їхню думку, повернути попереднього директора С.О.Павлюка, за керівництва якого заробітна плата виплачувалась вчасно, він розрахувався й з боргами попереднього очільника, економічні показники були в нормі, гасилась заборгованість по податкам.
Хоча прийшов він теж не в легкий час, коли завод був на грані банкрутства. Зумів підняти усю техніку, за той період було заготовлено 18 тис. тон торфу, зараз же залишилося усього близько двох тисяч. При ньому не було заморожених рахунків, виплачувалася додаткова зарплата по профспілці, по 10-20 грн. давали водіям щодня на гарячі обіди, бо ж працюють в тяжких умовах. Усе це – в минулому.
Чому ж різко змінили керівника, якщо підприємство працювало добре? «Зі слів робітників, на Павлюка чинився тиск. Чи означає це, що комусь треба було поставити свою людину?» – цікавиться громадський активіст О.Ніколайчук. «Не можу говорити про тиск, – відповідає О.К.Рогаль, – коли С.Павлюк передавав мені справи, то сказав, що не може працювати в такій системі – так він пояснив своє звільнення, хоча Київ його керування задовольняло».
«Директор усіх нас називав на одне ім’я – нецензурне»
Механік Костянтин Мажара, в першу чергу, наголосив на безвідповідальності керівника у відношенні до підлеглих, на абсолютно неготовій техніці до сезону і на відмовках її ремонтувати, мовляв, за кордоном такі машини вже давно не використовують, а начальник ділянки Борис Фаткулін зазначив, що при такому керівництві територія скоро буде вільною: пенсійний фонд забере техніку за борги, адже податок не сплачується, людям стаж не рахується.
При попередньому керівнику у касі завжди лежало 10 тис. запасу – на непередбачені ситуації в особистому житті працівників – вони могли розраховувати на підтримку: в екстрених ситуаціях брали необхідну саму, пізніше повертали.
За словами головного механіка Є.О Горпиніча, проплата в податкову останній раз здійснювалася у вересні-жовтні минулого року. І це враховуючи те, що продукція відправляється щодня, реалізовується як і раніше, однак коштів чомусь немає.
Фактами підтверджує вищесказане М.А.Харченко: «Я взяв звітність з податкової, сьогодні заборгованість складає 905 тис. грн.», тому й арештовано усі рахунки підприємства.
Виходом з ситуації, що склалася, бачить у зверненні до прокуратури. Зрештою, знайти інвестора, нехай виплачує різницю, якщо довіри немає до керівника, то нехай підписує заяву прямо зараз.
Бухгалтерія з…керівництвом.
Згладити даний конфлікт намагається Рогаль, просить вибачення у працівників і говорить про те, що варто було б дати попрацювати Швецю 10 днів, протягом яких він обіцяє виплатити зарплату за грудень. У відповідь лунають фрази типу: «Немає довіри, не буде й співпраці», «Янукович підпис на день відклав і втік, а тут аж десять днів дати? Для чого?»
Підтримує народний гнів О.С.Ковальчук: «Інтереси вашого колективу я представляю в першу чергу. Сьогоднішні збори – це показник ситуації на підприємстві. І про неї потрібно інформувати Кізіна, Француза. Ринок диктує нормальну цінову пропозицію. Ви як керівник маєте, в першу чергу, вибачитися перед колективом. Тому пропоную голосувати питання щодо зміни керівника прямо зараз!»
Колектив свій вибір зробив: недовіра директору – одноголосно, за відставку директора – 33. От тільки працівниці бухгалтерії участі у голосуванні взагалі не брали, та й у перерві спостерігали за зібранням робітників на вулиці крізь вікно, тим самим підтверджуючи слова колективу про те, що не все так чисто у звітності саме через добре налагоджену співпрацю керівництва з бухгалтерією, адже вони свої справи частенько вирішували чомусь за зачиненими на ключ дверима.
Насамкінець запросили й лікаря
Зрештою, дійшли згоди, що збори можна завершити, після чого провести нараду голів й про ухвалене рішення доповіли робітникам:на 10 днів відсторонити Швеця, на його посаді залишити Рогаля. Паралельно відповідні органи будуть вивчати фінансово-господарську діяльність «Олевськторфу».
Бути присутнім при озвученні ухваленого рішення Ю.Швецю було вже не сила: для нього викликали швидку допомогу.
Валентина КРАВЧЕНКО