25-те судове засідання – потрапити до Книги рекордів України претендує семирічна судова тяжба щодо будівництва житла на вул. 1 Травня, 63-а між ТОВ “Архбудінвест-Полісся” і мешканцями прилеглих багатоквартирних будинків.
Люди протестують, оскільки потенційна забудова порушить їхні законні права і інтереси, з приводу чого є рішення двох сесій міської ради – 1991 і 1992 років, що й досі мають законну силу.
У 2007 році міські депутати, не володіючи підставами для відміни зазначених рішень, вдалися до фальсифікації – першовизначений номер забудови 61 підмінили на №63-а. На сьогодні у топоніміці вул. 1 Травня №61… відсутній. Адреса ніби й інша, але земельна ділянка – одна й та ж.
Одержавши в такий спосіб земельну ділянку в оренду, і без позитивних рішень громадських слухань, як обов’язкової на той час умови виготовлення проектно-кошторисної документації (нині громадські слухання до уваги не беруться), ТОВ “Архбудінвест-Полісся” все ж виготовило цю документацію, заплативши за неї кількамільйонні кошти.
Власне, ці витрати і є наразі головним “доказом” будівельної компанії того, що вона не може відмовитись від задуманого. Не допомогла й пропозиція міської влади надати іншу земельну ділянку: великозатратна документація не годиться для іншого випадку, оскільки будь-де – інша територіальна прив’язка, а, отже, треба виготовляти новий кошторис… Принаймні, так стверджують у ТОВ “Архбудінвест-Полісся”.
Колодязь не копають насильно. Через безперервні судові розгляди спірне будівництво досі так і не велося. Торік збіг термін оренди земельної ділянки, і виникла потреба її поновити. На першій сесії міської ради депутати відмовили проханню забудовника. Але наступної сесії, за явки ледве достатньої для кворуму кількості депутатів і їх постійній міграції із зали засідань, голосів для повторної відмови забракло. Так з’явилася на світ додаткова угода з поновлення договору оренди земельної ділянки, яку від імені влади підписала тодішній перший заступник міського голови Галина Семенець.
На думку мешканців-позивачів, Г.Семенець не мала права підписувати угоду одноосібно, без дозволу на це депутатів міської ради. Крім того, угода нотаріально не завірена.
Тоді як основний договір був підтверджений нотаріально. У арсеналі позивачів – і судове рішення про заборону тут будівництва як такого, що досі ніхто не відмінив. Тобто укладати угоду з оренди землі можна було, тільки змінивши її призначення з “під будівництво” на будь-яке інше. Так мало б бути, наполягають позивачі…
Сьогодні ж на спірній земельній ділянці вже розвантажені залізобетонні перекриття.
Аргументів у позивачів не бракує. У т.ч. – й досить переконливі наскрізні по вертикалі тріщини у двох сусідніх будинках, як наслідок спорудження перших багатоповерхівок.
За проживання тут понад 60 дітей, для них не створено жодних умов для відпочинку: дитячого чи ігрового майданчика. Нова 10-поверхівка затінятиме 5-поверхівку. Будуть загороджені проїзди для авто, в т.ч. й пожежних та “швидкої допомоги”…
… Наступне засідання суду призначене на початок квітня. Суддя затребувала документацію щодо узаконеного виділення міською радою землі для прибудинкової території позивачів.
При цьому було нагадано, що прибудинкова територія – це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на праві приватної власності, призначена для обслуговування будинку…
Отих актів приватної власності щодо прибудинкових територій, наскільки відомо, у нашому Житомирі – жодного. Для цього спершу має бути виготовлений план кварталів міста. А оскільки план кварталів є фундаментальною основою з унеможливлення дерибану міської землі будь-якою владою, то жодна каденція влади всерйоз про нього ще й не говорила.
Через, зрозуміла річ … відсутність грошей.
Антон БЕЗДІТКО, газета «Місто».