Стало відомо, де знаходиться, чим займається, й що думає Дебой. Інтерв’ю

Після зміни влади в Житомирі багатьох стало цікавити питання: «Чим зараз займається Дебой?».

Інтерес до постаті Володимира Дебоя викликаний тим, що всі розуміють, що екс-міський голова Житомира не з тих, хто нічим не займається, а значить, він має плани і скоріше за все – плани свого повернення у міську раду, а якщо не в міську раду, то куди?

Про те, що Володимира Дебоя як кандидата на перемогу в наступних мерських виборах попри всю критику, рано списувати з рахунків, очевидно, розуміють і політичні опоненти, адже в Житомирі ще й досі не призначені позачергові вибори міського голови, що може свідчити про високий рейтинг Дебоя і низький – кандидата від нинішньої влади.

Правління Володимира Дебоя запам’яталося боротьбою між мером й депутатським корпусом, конфліктом з ПАТ «Житомирлобленерго» через водоканал. Для мера конфронтація з елітами в місті – це мінус. Дебоя характеризують як «негнучкого» чиновника, з яким складно домовлятися, бо в нього все одно свій план.

Разом з тим, на рівні залучення вигідних енергоефективних проектів, Дебой виявив себе як успішний дипломат – Житомир отримав європейські кредити з швидким термінами окупності зі значною грантовою складовою, що дає результат місту, який говорить красномовніше за будь-які слова. Також за часів мера Дебоя Житомир позавершував найболючіші довгобуди, розпочав реконструкцію «Ракушки», отримав цілодобову подачу води, а головне – зняв кредитне ярмо з шиї комунальних підприємств.

То де зараз Дебой? Репортер Житомира зустрівся з Володимиром Михайловичем й задав йому це та інші питання.

—Володимире Михайловичу, то де ви зараз і чим займаєтесь?

— Зараз я займаюсь громадською діяльністю й готую проект, який буде спрямований на розвиток міста. Один із напрямків – енергоефективність – те, що треба місту перш за все.

— Чи відійшли Ви від міських справ? Чи підтримуєте контакти з ТТУ, Водоканалом, ЖЕКами, іншими комунальними підприємствами?

— Я не міг відійти, бо проникся містом, його роботою, проблемами. Тим більше, що стільки незавершених проектів розвитку Житомира. Людина, яка працювала на такій посаді, не може збайдужіти до долі міста лише тому, що внаслідок суспільних потрясінь їй не вдалося до кінця завершити розпочате. З комунальниками постійно контактую. Звісно, не маю повноважень, щоб допомагати більше. Роблю те, що в моїх силах.

— Як часто Ви з’являєтесь на людях?

— Я живу в місті, ходжу в магазини, як і більшість житомирян. Я нікуди не зникав, не уникаю спілкування з житомирянами й завжди радий розмовам з усіма, кому я цікавий. Після того, що сталося у міській раді, я почув, мабуть, більше добрих слів, ніж за весь період роботи в мерії. Багато житомирян дякували за те, що ми робили все, щоб у Житомирі не пролилася кров і, водночас, щоб кожен міг висловити свою громадянську позицію щодо ситуації в країні.

— Які публічні місця відвідуєте? Кіно, театр, кафе, ресторани?

— Я полюбляю ходити в кіно, люблю наші парки й сквери. В ресторанах буваю рідко, хіба що на ювілеях у друзів та колег. Але нині така ситуація в державі, що в різного роду святкуваннях, там де є можливість, можна себе й обмежити.

— Згадайте свої почуття в мить, коли стало зрозуміло, що знайшлися депутати, готові голосувати за Вашу відставку.

— Я не був здивований. Багатьох депутатів наполегливо переконували, що вся проблема в міському голові, частину шантажували, але в більшій мірі свою роль зіграла атмосфера на вулицях міста, країни. Прикро, що не вдалося завершити такі корисні для міста проекти в співпраці з міжнародними організаціями із залученням грантових коштів у напрямку економії енергоносіїв.

— Як Ви провели вечір після відставки? Розслаблялися, чи працювали?

— Вечір я провів у спілкуванні з найближчими друзями. Ми переосмислювали те, що сталося, будували плани на майбутнє спокійно, з розумінням ситуації.

— Як відреагувала Ваша родина? Сумували через те, що глава сімейства втратив посаду, чи навпаки раділи, що тато буде більше часу проводити вдома?

— Жінка й діти бачили, скільки часу й енергії я віддаю роботі. Тому був і біль за ту несправедливість, яка з їх точки зору, відбулась. Але, водночас, вони мене дуже підтримали словами про те, що «активні люди, якими рухають високі ідеали, без роботи ніколи не залишаться».

— Після того, як Ви перестали бути мером, Ваш стиль життя змінився? Що Ви можете собі дозволити із того, що ще 2 місяці тому було Вам недоступно?

— Я можу собі дозволити не завжди бути одягненим офіційно. Я можу самостійно планувати свій час, незалежно від зовнішніх робочих зобов’язань. Тому я планую свою подальшу діяльність й рухаюсь у напрямку досягнення поставлених цілей. Менше працювати після міськради я не став.

— Що примушує людину жертвувати Свободою заради такої невдячної посади мера, де маса критики й боротьби, компроматів і бруду?

— До досвіду отриманого на посаді Житомирського міського голови я не знав, що навіть найдобріші справи можуть обливати брудом, якщо ти перебуваєш на публічній посаді. Я сподівався, що якщо ти робиш добро, його так і оцінюють.

Щире бажання використати свої знання на користь рідного міста, Малої Батьківщини рухають людину до такої посади. Є багато нереалізованого через передчасність зміни влади. Проте, зроблене дає натхнення йти вперед. Для мене добрим прикладом є керівники міста й області, які відбудовували Житомир у післявоєнні роки. Парки, сквери, площі, проспекти – це результат їхньої титанічної праці, яку ми сьогодні бачимо і якою користуємось.

У своїй роботі я прагну бути схожим на цих людей. Впровадження проектів із модернізації теплових мереж міста, утеплення дитячих садочків і шкіл, будівництво енергефективного кварталу по вулиці Домбровського – це справи, які наблизять стандарти споживання енергоносіїв у Житомирі до рівня прогресивних світових нормативів.

— Чи збираєтесь балотуватися на пост мера Житомира?

— Це питання не на часі.

— Якщо Ви повернетесь, що першим зробите?

— Продовжу розпочаті справи.

— До сих пір у міськраді Житомира не призначили заступників міського голови на місця звільнених. Як мотивувати професіоналів йти на роботу в мерію й видавати результат, на який вони спроможні, на благо міста?

— Інтриги, які ми зараз бачимо у міській раді, призводять до того, що професіоналам не дають працювати й не призначають на посади, натомість до влади рвуться некомпетентні демагоги. Професіоналів потрібно мотивувати не перешкоджанням реалізувовувати закладений у них потенціал.

— До Вас як до мера постійно зверталися з особистими питаннями. Ви всім допомогли?

— Я абсолютно щиро бажав допомагати людям, які інвестують в місто. Важлива вимога – законність прийнятих рішень. Не всі отримували те, чого хотіли, оскільки задоволення окремих прохань неможливо було реалізувати в правовому полі. Одні ставилися до цього з розумінням, і я їм дякую, інші, навпаки, ображалися, вважаючи, що я якимось чином блокую розвиток їхніх справ.

— Головна причина того, що міський голова не може допомогти в якійсь справі?

— Місцевим органам потрібно надати більше повноважень. Багато питань вирішується на рівні Києва, а всі претензії та, відповідно, невдоволення, негатив, люди виливають на міську раду. Наприклад, чорнобильські квартири фінансуються з держбюджету, але скільки звинувачень ми, місцеве самоврядування, почули в свій бік, ніби ми ці квартири собі позабирали! І таких проблем – десятки.

Зрозуміло, для того, щоб знати, на кого скаржитися за адресою, потрібно бути достатньо підкованим в питаннях державного управління та розподілу повноважень, в чому орієнтується незначна частина громадян.

— Різного роду реформування – це прерогатива законотворців. Якщо Ви знаєте, які повноваження мають бути на рівні муніципалітетів, то, можливо, Вам дорога в народні депутати?

— Що буде в майбутньому – побачимо. Все можливо. Знань вистачить. Але я вважаю, що народний депутат – це людина, яка пройшла всі щабелі регіональної й навіть центральної влади.

Якщо туди приходить людина без підготовки, або бізнесмен для лобіювання свого бізнесу – це злочин перед народом. У мене була можливість йти в народні депутати в 2012-му році, але я вважаю аморальним покидати господарську посаду, яку тобі довірила громада міста, в якому ти живеш, й яке ти з командою можеш зробити кращим.

— Чи пропонували Вам вступ в нерозкручену партію й похід під її прапорами першим номером списку на місцеві вибори?

— Таких пропозиції не було.

— Тоді чи можливо за нинішньої катастрофічної економічної ситуації зберегти для житомирян цілодобову подачу води, бо вже ходять чутки, що Ваші наступники перекриють нічний кран?

— Потрібно й можливо. Відновлення цілодовової подачі води в домівки житомирян коштувало водоканалу значних зусиль. Житомиряни просто не зрозуміють владу, яка нічого не створивши, забере й те, що далося такою кропіткою роботою й багаторічним очікуванням.

— Як Ви оцінюєте діяльність нової влади Житомира?

— Оцінки давати поки що рано, хоч від мене, наприклад, жорстко вимагали звіту за перші 100 днів. Я бажаю їй успіху, бо там є й добра робота, яка виникає з благородних намірів. Тому я ніколи не робитиму зла своїм землякам.

Зичу здоров’я, благополуччя в родини житомирян напередодні Великодня.