Війна насамперед жертвує жінкою. Страх смерті й впивання нею здирають із чоловіків наліт цивілізації, і вони йдуть лише за покликами інстинктів та «переможцям можна все».
Обороняючи себе, Батьківщину, чоловік може гордо загинути на полі бою, а жінка – лише перетнути собі вени після масового зґвалтування. Її розділять як шматок м’яса, а народжені діти матимуть тавро байстрючат.
І вона, скалічена, потім підніматиме економіку країни з руїн.
Вона – тріснутий глек,
Нашвидкуруч залатаний дитячим місцем.
Як жінка може захистити своє тіло, а відтак – дух, душу, психіку? Це можуть бути навички з самооборони. Порада: не намагайтеся опанувати всі тонкощі того чи іншого єдиноборства. Вистачить кількох прийомів, але справді ефективних і добре відпрацьованих.
Як говорив один житомирський тренер з ушу, найкращий вихід, щоб уникнути можливого поєдинку, – це біг. Відточуйте в собі вміння стартонути з місця й з легкістю пробігти три кілометри. Звісно, від кулі в спину це не врятує. Але з іншого боку – у воєнний час набої коштують дорожче за життя якоїсь там «баби».
Не завадили б навички користування вогнепальною зброєю й старим-добрим кухарським ножем. До речі, є нехитрі прийоми ухиляння від нападника з ножем, їх варто теж знати.
Жінки в своїй основній масі слабші фізично за чоловіків, проте є ще пані в наших селах! Уміння тріснути по пиці ще жодній жінці не заважало.
Як каже одна моя заміжня подруга, чоловік якої часом проявляє себе занадто емоційно: «На удар чоловіка треба завжди відповідати ударом! Інакше він тебе завжди битиме…».
Але якщо чоловік(и) реально сильніші, то: «Постарайтеся розслабитися. Інакше будуть розриви та травми», так радила вчителька з основ безпеки життєдіяльності Ружинської ЗОШ.
Ситуація стає складнішою, якщо жінка захищає не тільки себе, а й дітей.
Тоді варто мати погріб або гарріпоттерівську таємну кімнату.
Велика агресивна собака, яка не визнає нікого, крім господарів, теж хороше капіталовкладення.
Тільки що з нею робити, якщо терміново потрібно втекти з дому? Крім того, собака не врятує від чужинців зі калашами. Проте перший час захистити зможе. І цих хвилин може вистачити, щоб сховати дітей чи дістати й собі зброю…
Виживанню теж варто вчитися. Шкода, що в Україні широко не поширене щось типу обов’язкового скаутсько-пластунівського руху. Розпалювати вогнище одним сірником, а то й без нього, орієнтування на місцевості, правила ночівлі під відкритим небом – чому наша країна не навчає цього своїх дітей?
Робіть висновки та заспокойте серце. А ще краще – починайте його тренувати.