Екстракція щоденника. Витяжка перша – революційна

Кожен сходить з розуму по своєму, але кожен має обмежений вибір способів імітувати самолікування.

З самого малечку, інтуїтивно чи напівусвідомлено, моїми пілюльками від остаточного злітання із котушок був щоденник та графоманія. Чого ще можна було чекати від дитини, яка формувалася на трьох китах: бібліотека, друзі, ліс. Такий собі інтелігентний Мауглі з поліських нетрів.

Сьогодні удосвіта чомусь поперло погортати свої записи за півроку. Це подібно до роботи археолога, який шар за шаром знімає ґрунт із купами древнього побутового сміття щоб докопатись до істини. Та чи є істина на дні могильника?

21.11.13
Ми ієрархічні, але чверть із нас ніколи не змириться із своїм місцем на суспільному дереві. Дехто, навіть ставши всесвітнім гіпердиктатором, буде весь час відчувати невдоволення від соціального дискомфорту. Інші три четверті ніколи не проявлятимуть зовні бажання боротися за вищу гілку в ієрархії, звідки безкарно можна срати на тих хто сидить нижче. Однак, вони ніколи не упустять нагоди залізти трохи вище. Все ж таки людина не походить від мавпи. Вона мавпою залишається.

6.12.13
Революція. Ми не можемо виграти без силового сценарію – владі протести похер а від закордону санкцій не діждешся. Програємо ми так чи після невдалого силового сценарію а репресії будуть у запланованому обсязі. Це все було задумане зарані і не нашими яничарами а в Москві. Лишається йти до кінця і молитися Богу щоб спрацювали ті 2-3% ймовірності успіху або готуватися до короткого життя північно-корейського опозиціонера. Я ніби й не політик, і не колишній урядовець, але я належу до тих хто думає, цінує свободу і бере ініціативу на себе. Це найбільша загроза будь-якій владі. Жаль, але це лише тлінь перед Вічністю.

16.12.13
Революція це потенційна загроза громадянської війни, смерті, каліцтва, тюрми, репресії, безробіття, втрати… Але це не привід не працювати.

18.12.13.
Україна політично та економічно окупована Росією. Нам лишається дочекатися, коли імперія похитнеться, що спричинить світову кризу. Потім, ми повинні використати світову ентропію як енергію для національної трансформації. Під тиском тисяч факторів потрібно буде бути готовим встати з колін і, повставши серед руїн, відбудовувати все майже з нуля. Такі часи. Найважливіше зараз самовдосконалення, гартування та навички самоорганізації.

10.01.14
Буремні часи для кількох десятків тисяч українців і те саме болото буденності для десятків мільйонів.

2.02.14
Війна, тюрма чи в парламенті все замнуть. Щодо останнього, то це сумнівно. Депутати сцють піти проти баті. Там де панує страх, логіка тихенько гризе нігті в куточку.

4.02.14
Відчуваю себе дитиною, яка намагається загасити спалах наднової, дмухаючи на неї. У мене немає ні знань, ні хисту, ні таланту відвернути катастрофу. На жаль я не азімовський технік Вічності, який може за допомогою мінімальної зміни реальності добитися максимального очікуваного результату.

19.02.14
Ну от і все.

24.02.14
Якби я писав свою автобіографію я назвав би її «Як просрати своє життя»
Ось так ходиш, щось робиш, чимось цікавишся. А потім бац і розумієш, що за цим всім пилом, за цією марнотою, просрав щось важливе. Не просто важливе а найважливіше. Важливіше за твою грьобану самореалізацію, місце на соціальному дереві, твого соціального рейтингу. Всі ці революції, кар’єрні сходинки, творчі здобутки, це лише пил, якщо найдорожчим для тебе є кохана, яку ти несподівано для себе міг втратити.

3.03.14
Коли вже буде «на Вкраїні мир та спокій»? Коли вже не будеш сидіти в новинах готовий зірватися і бігти із кимось воювати, не будеш щовечора перевіряти комплектацію тривожного наплічника та чекати дзвінок із війскомата, який тебе ігнорує.

10.04.14
Просто не буде. Можливо все буде в польоті в прірву і піде шкереберть але… Потрібно боротися і самореалізовуватись. Епоху, в якій живеш, як і батьків, не обирають.

23.04.14
Надіюсь швидко перебудуватися в нову фазу життя – дослідницьку. Чорна зима закінчилась. Десь далеко іде війна а з нашого боку недалекоглядні політикани нездатні керувати, але є надія. 72,3% надії.

21.05.14
Потроху приходжу до норми. Я ніколи не був взірцем психологічної стабільності а тут Янукович-президент, Майдан, війна…