Історія з пам’ятником колишньому більшовику Лєніну, який зруйнували житомиряни під час революційних подій, набуває все більш плачевних обріїв.
Зруйнувати – зруйнували, але так й досі нічого путнього на цьому місці не встановили.
Після “Великого падіння” плани у активістів та житомирської нової влади були грандіозні – на цьому місці замість ката хотіли встановити пам’ятник Небесній сотні, а пізніше взагалі всім героям та борцям за волю України.
На постамент встановили прапор, навколо обклеїли надписами та фотокарточками загиблих майданівців.
Тут паломники палили лампадки, носили квіти, політики висловлювали “високі” слова.
Такий початок віщав гарне продовження та логічне завершення – облаштування місця з гарним витвором мистецтва.
Але минуло три місяця і не те, що пам’ятника немає, але той вигляд в що перетворилось, ніби святе місце, нагадує постапокаліпсис із самих страшних фільмів.
Прапор давно зірвали, лишився флагшток, який нагадує чи то антену чи то кіл, на який саджатимуть ворогів.
Написи поздирали, лишивши шматки бумаги, які, як проказа, обсіли усю гранітну брилу.
І саме святе для кожного майданівця і просто українця – портрети Небесної сотні… Вицвівші, пошматовані, як відображення справжнього, а не награного, ставлення суспільства до своїх героїв та власної пам’яті у Житомирі.
Підсумовує всю картину напівзасохлий букетик, який валяється, здутий вітром, в квітнику.
Звичайно, ми розуміємо в якому стані знаходиться Україна. Гроші треба на бронежилети та інше для військових.
Але чи може це виправдовувати кричуще нехлюйство як зі сторони влади (яку сотня привела у крісла), так і з боку активістів та простих людей до пам’яті загиблих українців?
Чи не занадто швидко змінилась риторика та стремління часів Майдану?
Сподіваємось нас почують і комунальники приберуть постамент та все навколо нього. Адже розбиті плити, сходи не красять обласний центр країни, яка прямує у Європу.
І, тим паче, “Небесна сотня”.., якою всі прикривались та на якій піарились, а тепер просто банально забули, використавши її сповна, перетворивши на “Пошматовану”, яка, таке враження, вже потрібна лише житомирським псам.
