10-го червня у Житомирі проходить ряд заходів присвячених 70-річчю з дня загибелі відомого житомирського поета, археолога, ідеолога українського націоналізу Олега Ольжича.
Організатор – журналістка Олена Галагуза.
На місці, де вже мав би стояти пам’ятник поету, але поки там пам’ятник будьоновцю Пархоменку, активісти провели невеличкий флеш-моб.
Теперішній постамент з Пархоменком вони обнесли ватманами, щоб кожен написав що він думає з приводу ситуації навколо “вшанування” житомирською владою свого земляка.
Після написів усі символічно “скинули” Пархоменка, тим самим звільнивши місце для Ольжича.
Як писав Репортер, грошей на цей рік в бюджеті Житомира на пам’ятник відомому поетові та археологу Олегу Ольжичу немає, хоча він ще у 2007 мав стояти на цьому місці.
До речі, як зазначив активіст “Нової сили” Констянтин Суський, усі кошти, які вони збирали для пам’ятника “Борцям за волю та соборність України”, який має бути на місці колишнього Лєніна, а це бл. 5 тис. грн., вони передали в фонд “Острів Пасхи”, який тепер офіційно займається збором коштів.
Правда, підсумував він, це питання чомусь “буксується” на рівні влади.
В свою чергу житомирські пластуни присвятили до події інсталяцію, яку розмістили на Михайлівській. Нагадуючи, що Ольжич був активним учасником “Пласту”. У Празі, на пластову тематику, написав чудову поезію «Пластовий капелюх».
Інсталяцію потім перенесуть до обласної бібліотеки.
Нагадаємо, Олег Ольжич (Кандиба) народився 8 (21) липня 1907 у Житомирі. Український поет, археолог і політичний діяч, очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів (1937) і Революційний Трибунал ОУН (1939 – 1941), заступник Голови ПУН та Голова ПУН на українських землях (з 05.1942), Голова ПУН ОУН (01.1944 – 10.06.1944).
25 травня 1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув’язнений у Целенбау — окремому блоці для особливо важливих в’язнів на території концентраційного табору Заксенгаузен.
Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10 червня 1944, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).
Автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946), перевиданих у збірках «Поезії» (1956) та «Величність» (1969), ряду праць з археології, серед яких «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937).
