Мобілізованому Сергію з Коростенщини (прізвище ми не вказуємо з етичних міркувань), який вижив у палаючому танку, відмовляють у статусі учасника бойових дій.
У березні 2014 року Сергія призвали на службу в 26-ту Бердичівську артилерійську бригаду та відправили захищати країну на Південь.
У травні під Херсоном вибухнув танк, в якому перебувало четверо військових. Вижити вдалося лише Сергію. Його викинуло із палаючого танку вибуховою хвилею.
Контуженого чоловіка близько місяця лікували на Півдні, а в червні привезли у Житомирський військовий госпіталь. Після нетривалого лікування пігулками Сергія виписали додому.
І хоча вдома і стіни мають лікувати, та чоловіку ставало дедалі гірше. Він фактично перестав спати і часто втрачав свідомість.
Після клопотань громадських організацій Житомира Сергія все ж поклали на лікування в Житомирську обласну клінічну лікарню ім. О.Ф.Гербачевського. Та виявилось, що безкоштовно проходити обстеження і отримувати необхідні медикаменти колишній мобілізований зможе лише протягом десяти днів.
Подальше лікування буде безоплатним, якщо чоловіку нададуть довідку з військової частини про присвоєння йому статусу учасника бойових дій, проте там цього робити не поспішають.
Старенька хвора мати Сергія з Коростенського району приїхала у Бердичів за довідкою для сина, де їй сказали, що видати такий документ не можуть.
Щонайменше місяць колишньому мобілізованому необхідно провести у лікарні. Один день лікування коштує від 500 до 700 гривень, а потім ще потрібна реабілітація.
Про проблеми з присвоєнням статусу учасника бойових дій говорять також рідні і самі мобілізовані 30-ї окремої Новоград-Волинської гвардійської механізованої бригади. Дружині чоловіка, який вже майже чотири місяці перебуває на Сході, у військовій частині сказали, що чоловіку не можуть надати статус учасника бойових дій, бо за документами він взагалі тільки проходить навчання. А дружина каже – він з самого початку був у Слов’янську.
Попри все, Сергій і мобілізований з 30-ї бригади ні про що не шкодують, бо пішли відстоювати цілісність країни і захищати людей не заради статусу учасника бойових дій і не через пільги, які передбачає цей статус. Переконані, що без вагань зробили б такий крок знову.