30 вересня 1614 року у Житомирі козацька старшина на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним підписали угоду з польськими комісарами, яка обмежила козацькі права.
Відтепер реєстрове козацтво було зобов’язане жити лише в Запоріжжі і нести сторожову службу, охороняючи кордону Речі Посполитої.
За це реєстрові козаки отримували внутрішнє самоврядування з призначеною старшиною і 10 тисяч золотих в якості щорічної плати. Також реєстрові козаки отримані деякі додаткові привілеї. Відтепер вони були звільнені від податків, їм було дано право землеволодіння, право мати власний прапор, литаври та ін.
Відтепер, прийнявши на себе зобов’язання перед польськими комісарами, реєстрові козаки відбували службу на Наддніпрянщині і за наказом польського уряду посилали свої загони на пороги Дніпра.
Служба реєстрових козаків проходила на найнебезпечнішому кордоні Речі Посполитої. Через цю межу на українські землі постійно здійснювали напади татари.
Таким чином, створивши особливий реєстр козаків і підписавши з ними угоду, польський уряд отримало натомість можливість постійно мати напоготові дві тисячі козаків на той випадок, якщо нападуть татари.