Людмила Кропивницька – генеральний директор групи компаній «Люцина» та корпорації «Океан», дружина Володимира Кропивницького розповіла, на яких засадах формувалися стосунки в її сім’ї.
– Людмило Геннадіївно, влада і гроші – велике випробування для багатьох людей. Що Ви скажете з цього приводу?
– Я згодна. Ми з чоловіком Володимиром завжди дякуємо Богу за все, що маємо. Без щоденної кропіткої праці важко досягти успіхів. Батьки своїм прикладом привчили нас до праці. Будинок та город батьків мого чоловіка красномовно говорять про своїх господарів. Це дуже талановиті люди з вишуканим смаком та щедрим серцем.
Гени – це дуже сильний аргумент. Окрім бізнесових та громадських справ, Володимир любить поратися по господарству. Там дерево побілити, там гілку підрізати… Останнім часом його захопило бджолярство. Любить працювати на пасіці.
З майбутнім чоловіком я зустрілася у технікумі механічної обробки деревини. Разом брали участь у культурних заходах, які організовували в учбовому закладі. Їздили в будинки дитини та інтернати з концертами. На новий рік Володимир був Дідом Морозом. Виступали в сільських клубах. Я вже тоді зрозуміла, що він чуйна і добра людина. А окрім того, він може стати хорошим і надійним батьком майбутніх дітей. Володимир виправдав мої надії, і дай Боже, щоб це тривало ще багато – багато років.
– Як будуються стосунки у вашій родині ?
– У тандемі. Якщо моєму чоловікові потрібна порада в сфері бізнесу, стосунків чи іншій галузі, я завжди готова його вислухати. Якщо моя думка буде для нього мати ціну, то він її використає для вирішення тієї чи іншої ситуації. Він також завжди готовий вислухати мене. У нас не буває сімейних конфліктів. Інколи запитують, хіба таке можливе? Адже ж ви разом будуєте бізнес. Так, у роботі у нас можуть бути розбіжності, але вони не переходять у площину сім’ї. Для нас сімейні стосунки є дуже цінними і тому робимо все, щоб захистити їх від зовнішніх чинників, в тому числі, і від виробничих проблем.
Нам дав Бог хороших дітей. Син навчається ще в школі. Донька народилася у рік проголошення Незалежності України. Це особливе покоління, на долю якого випала місія боронити Незалежність України, проливаючи кров і віддаючи своє життя. Моє серце крає біль. Я схиляю голову перед їхніми матерями. Допоможи нам, Боже, подолати цей тернистий шлях! Убережи дітей України!
Я дуже хочу щоб такі кандидати, як мій чоловік , мали змогу потрапити до законодавчого органу України. Вони здатні перейти від балачок про «покращення» до справи. Лише працьовиті люди з відкритим серцем і душею можуть зробити наше суспільство гуманнішим, справедливим і щасливим.
