У селі Шатрище, що неподалік від Коростеня, в сім’і хлібороба 12 листопада 1936 року народився наш славний земляк, автор невмирущої і вже народної пісні «Чорнобривці», поет, прозаїк, журналіст Микола Сингаївський.
Ще зовсім малим Микола скуштував лихо Великої вітчизняної війни, а потім і важкі повоєнні роки. Навчаючись у Коростенській школі №1, вже пробував свої сили в поезії. Школярем восьмого класу він зі сцени вітав депутата, вже знаного майстра слова М. Рильського, який приїздив на зустріч із виборцями.
Натомість в місцевій газеті з’явилась добірка віршів хлопця із напутнім словом Максима Тадейовича. Так він і почав друкуватися в міськрайонній газеті «Радянське Полісся» та обласній «Радянська Житомирщина». А в 1958 році побачила світ перша збірка юного поета «Жива криничка». Гарно відгукнувся тоді про неї ще один корифей української літератури Михайло Стельмах.
Через три роки після цього М. Сингаївський закінчив філологічний факультет Львівського університету. Відтоді він подарував читачам більше 40 поетичних і прозових книжок. Половина з них – дитячі. За що був і відзначений премією імені Лесі Українки. А ще Микола Федорович редагував журнал «Піонерія», перекладав з польської, болгарської, французької, старогрецької.
Його твори теж перекладені багатьма європейськими мовами. Він дуже вміло й обачливо опікувався Всеукраїнським літературно-мистецьким святом «Просто на Покрову», був багаторічним головою комісії літературної премії імені В. Юхимовича, віце-президентом Української Асоціації письменників художньо-соціальної літератури.
Дмитро Павличко у передмові до збірки пісень «Безсмертник» писав: «Пісні М. Сингаївського близькі до фольклорних, ясні й прості за образною системою, але головне їхнє достоїнство в тому, що вони відбивають зворушення сучасної людини, яка шукає й знаходить основоположні моральні цінності в своєму зв’язку з рідною землею, бачить свою душу крізь чисті джерела того краю, де минулося її дитинство».
У листопаді 2012 року за вагомий внесок у зміцнення дружби між країнами СНД та багаторічну плідну популяризацію української літератури в країнах СНД Микола Сингаївський був удостоєний найвищої нагороди СНД – ордена «Співдружності». Помер Микола Федорович 22 лютого 2013 року. Та пам’ять про нього житиме допоки квітнутимуть чорнобривці…
Він якось зізнався: «В душі я відчуваю безмежну вдячність своєму краю. Там на все життя я відчув смак житнього хліба і джерельної води. Джерела, або живі кринички – так називають їх на Поліссі – б’ють тут з-під кожного пагорбка. Звідси витоки моєї творчості».
Дванадцятого листопада цього року, в районному будинку культури, працівники бібліотеки, що носить імя знаного земляка спільно з літературно-мистецькою студією «Древлянка» провели День памяті «Живий у слові поміж нас», участь у котрому взяли учні шкіл, вчителі та шанувальники творчості М. Сингаївського. Своїми спогадами перед присутніми поділилися заступник голови комісії НСПУ зі спадщини М. Сингаївського В. Васильчук, лауреати премії імені В. Юхимовича О. Геращенко, Г. Цепкова, літератор О. Буцький, працівниця краєзнавчого музею Г. Білоусова. Насамкінець директор бібліотеки Н. Зубенко подякувала всім за гарний вечір і вручила книжки Миколи Сингаївського дівчаткам, які читали його вірші. А професійно й з душею провели його бібліотекарі Н. Павлова та Л. Гаврилюк.