Як би перефразувати Левітана (відомого радянський радіо ведучого в період II-світової війни) то він своїм голосом, який брав, як то кажуть за живе казав-би наступне:
“Близько о 4 годині ранку, коли кияни та мирні жителі всієї України міцно спали та готувалися до вихідного недільного дня та наступного трудового тижня, без попередження (без оголошення війни) бандитський режим Януковича (німецько-фашистські загарбники) віроломно напав на беззахисних студентів, аби остаточно захопити владу в країні та знищити паростки демократії.”
Коротенький екскурс: після відмови Кабінету Міністрів України від підписання асоціації з європейською спільнотою в країні вибухнули стихійні масові протести, які привели до силового протистояння, і перш за все в Києві.
На Майдані Незалежностів ніч на 30 листопада 2013 року залишалося приблизно 400 студентів – протестувальників. На той час площу оточили близько 2000 озброєних спецзасобами бійців Беркуту, які по звірячому били дітей (в тому числі неповнолітніх студентів) кийками, кидали на землю та чавили ногами.
Внаслідок дій «Беркуту» постраждали щонайменше 79 осіб. Акція набула широкого розголосу й осуду з боку великої частини суспільства (зокрема, правозахисників). Події з 30 листопада стали переломним моментом в українських протестах кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий, а також додавши їм масовості.
А що ж було в цей час в регіонах, на місцях, зокрема в Житомирі? В Житомирі низка патріотично налаштованих молодих людей, з числа студентства, але і не тільки, виказуючи своє обурення, і також чинили супротив, виводячи людей на Майдан. Їх підтримувала певна частина мітингувальників, але більшість житомирян, на жаль, не поспішала виходити з своїх теплих квартир, продовжуючи дивитися TV з януковичсько-путінською пропагандою.
Місцевих активістів, як то кажуть «тупо» пресували по всьому полі, вели і вдень і в ночі по системі есбєушного мобільного спостереження, били там де можна і не дуже, палили авта, погрожували у всьому.
І ось, пройшов рік, до влади прийшла «справжня» українська, про майданівська влада, яка і в подальшому готова «кришувати», а як потрібно і пресувати тих, хто не згоден, хто заважає жити так, як при Януковичу і Ко.
Чому так різко і категорично заявляю, та тому, що ні однієї справи за десятками заяв потерпілих за рік не передано до суду, ні одного виходу на «замовника» (представників колишньої влади та силових структур), ні одного розкриття купи злочинів проти ініціаторів і патріотів Майдану, ні одного розкритого епізоду !
Що це? Банальний непрофесіоналізм правоохоронців? Можливо, не сприйняття владою та силовиками майданівського філософії, та і взагалі Революції Гідності, чи банальне прикриття злочинців, в тому числі колег у погонах з великими зірочками, які вже сьогодні готові «рухати» вже демократичні процеси в країні взагалі, і в Житомирі зокрема?
Як бачите, питань більше ніж відповідей, а відповідей – немає, і найближчим часом (роками) не передбачається! Для мене всі ці речі видаються дуже простим і доволі сумними: правоохоронці, вкупі з тодішньою владою, самі «пресували» ініціаторів мітингів, включаючи в свій ланцюжок і спортивні товариства, і кримінальні структури, і наркозалежних, здійснюючи загальний супровід та керування.
Чи можуть події 30 листопада бути повчальними та не повторитися? В нашому випадку на жальні, ні, і ні, адже тоді б, прийшлось би взяти за «жабри » і лейтенантів, і полковників в міліцейських і есбєушних поганах, а вони ж, нині, стоять на сторожі після майданівської новітньої української держави.
Ну не виконує (і ніколи не виконає) Генеральний прокурор Віталій Ярема мессидж Президента про те, що задля демократії та справедливості він має посадити як мінімум трьох друзів – корупціонерів зі свого оточення. Ну не може він цього ні ментально ні фізично зробити, бо тоді, з ким він буде жити, ходити в баню, літати в Монако, і головне, за який кошт?
А може самому дослідити ці справи, може самотужки визначити винних (як що правоохоронці не можуть і не хочуть) ну, звісна річ – визначити і покарання, паля наприклад, аби був час сидіти на ній (палі) і задуматися щодо вигнання гріхів…