«Фотографія – це те, як я бачу світ, в яких барвах, з якого ракурсу, з якими емоціями, – розповідає молодий житомирський фотограф Марія Хомчук. – Коли починаєш фотографувати, то через деякий час просто розумієш, що не можеш зупинитись, що це не лише хобі, а й звичка, без якої не уявляєш свого життя».
Марія навчається на четвертому курсі історичного факультету в Житомирському державному університеті імені Івана Франка. Її перша фотовиставка – «Погляд патріота» відбулась у серпні 2014 року в Житомирській обласній бібліотеці ім. Олега Ольжича. Нині Марія Хомчук разом із візажистом та стилістом Оленою Легенчук працюють над проектом «Пишаюся тим, що маю». В планах дівчини втілення фотопроекту з близнюками.
– Машо, в тебе стільки ідей! Коли ти почала фотографувати і що тебе підштовхнуло (надихнуло) на це?
– Захоплювалася фотографією, мабуть, з самого дитинства, але тоді не мала фотоапарата. Фотографувала людей на телефон і їм це подобалося. Про дзеркальну фотокамеру мріяла три роки. Моє бажання стало реальністю минулого року, на мій День народження. Тож офіційно я почала фотографувати рік тому. Що підштовхнуло? Напевно своє бачення навколишнього світу і бажання приносити радість іншим людям. Крім того, на фото надихнула дружба з фотографом Вірою Смоляр.
– Твій улюблений жанр?
– Портрет.
– Ти найбільше любиш фотографувати?..
– Найбільше люблю фотографувати людей. На своїх фото намагаюсь передати емоції, настрій… А взагалі фотограф має знімати те, що йому до душі.
На думку дівчини, саме через погляд, через очі, кожна людина може виразити те, що в неї на душі, а завдання фотографа розгледіти це. Також Маша вважає, що кожен фотограф вкладає в свої знімки щось своє, частинку себе.
– А які маєш захоплення крім фотографії?
– Намагаюся займатися самоосвітою і саморозвитком, увесь час рухатися вперед. Читаю бізнес-літературу. Колись давно писала вірші, робила спроби в журналістиці, але коли спробувала фотографувати і в мене це вийшло, зрозуміла, що це моє. Нині ми з фотоапаратом нерозлучні.:)))
– Яке фото можеш назвати якісним, вдалим?
– Фото з задумом. Просто воно має передавати той чи інший настрій. Якщо фото викликало емоції, привернуло увагу, значить воно вдале. Якщо це, наприклад, портрет, то там обов’язково має бути підкреслена якась емоція.
– В тебе є улюблене фото, автором якого є ти?
– Є. Це чорно-біле фото. На ньому зображений мій маленький племінник.
– Як ти готуєшся до зйомки? Маю на увазі не технічну підготовку, а внутрішній, моральний стан?
– Насамперед має бути хороший настрій. Особисто в мене він часто з’являється безпосередньо під час зйомки. На мою думку, з яким настроєм прийде фотограф на фотосесію, такі і будуть фотографії.
– Кому першому показуєш фото?
– Людині, яка знаходиться поруч. Це можуть бути і рідні, і друзі, але в будь-якому випадку – це близькі мені люди.
– Як ти ставишся до критики? Чи вважаєш, можеш назвати себе самокритичною?
– До критики ставлюся позитивно. Однозначно вона повинна бути. Щоправда треба розрізняти конструктивну критику від «критиканства». Вважаю, що прислухатись до критики від професіоналів корисно і є обов’язковою умовою для руху вперед. Певною мірою вважаю себе самокритичною, бо в кожній роботі, якою я раніше пишалася, пізніше бачу і визнаю недоліки. Фото здається вже зовсім іншим і я вже не задоволена результатом.
– Фотосесія твоєї мрії: чи маєш задум, який ти поки не можеш втілити в життя, але дуже цього хочеш?
– Є.:) Мрію подорожувати світом та пофотографувати на інших континентах. Хочу познімати дітей в Африці.
– Дякую за цікаву бесіду. Що можеш сказати на завершення читачам і початківцям-фотографам?
– Кожна людина повинна знайти себе в житті. І якщо ви знайшли себе як фотограф, то ви, мабуть, знайшли те саме своє місце.:) Все залежить від вас, від бажання, натхнення і цілеспрямованості. Експериментуйте! Коли експериментуєш, можна відкрити щось нове. Навіть для самого себе.:)
Аліна Дембіцька
