Павло Іванович Заварзін намагається добитися справедливості, адже вважає, що його сина вбили. Натомість, правоохоронна і судова системи розцінюють обставини загибелі, як нещасний випадок.
Він зустрівся з журналістом сайту Репортер Житомира і розповів сумну історію своєї родини.
Сім’ю сина з самого початку не можна було назвати благополучною. Подружжя сварилося, були бійки, вживання спитних напоїв. Жили в квартирі у Високій Печі. Син був військовим, потім його звільнили з армії по причині виявлення епілепсії. На момент загибелі (18 квітня 2003-го року) мав сина від першої дружини.
“В той вечір, – розповідає батько, – три родини з 5-ти вечора і до півночі гуляли у квартирі товариша на першому поверсі п’ятиповерхового будинку. Завершилося все тим, що чоловік без одягу повністю голий вилетів з четвертого поверху, пролежав на землі хвилин десять, й помер у одній з квартир до приїзду швидкої допомоги.”
І тут версії того, що сталося, розходяться. Батько стверджує, що сина з балкона разом з дружиною викинув сусід, який був раніше другом сина, а слідство цю версію не розглядало, при тому, що, зі слів батька, він показував слідчому на балконі сліди крові, окрім цього, батько теж, переконаний, що для того, щоб приховати сліди злочину, ще притомного сина перетягли від клумби, що навпроти балкона до вікна. Інша версія – загиблий в припадку епілепсії голий розбив вікно на кухні й викинувся з вікна, при тому, що зі слів батька, крові на підвіконні не було.
Батько думає, що свідків залякали, тому що обставини загибелі її сина в п’ятиповерховому будинку хтось обов’язково бачив.
На судові засідання не були викликані особи, яких батько вважає причетними до загибелі сина, справу, відповідно, закрили.
Однак, Павло Заварзін не припиняє спроб встановити справедливість й оббиває пороги прокуратури, ЖОДА з проханням поновити розслідування по цій кримінальній справі на основі зібраних ним доказів того, що сину “допомогли” розпрощатися з життям. На разі, поки безрезультатно.
