Житомирщина сумує. 6 грудня 2014 року після важкої тривалої хвороби пішов з життя Володимир Шинкарук.
Поет, письменник, автор і виконавець власних пісень, викладач, науковець. Кожним своїм словом, кожною піснею він прославляв на весь світ рідну Житомирщину, Україну, яку любив понад усе. І цією любов’ю щедро ділився.
Незважаючи на важкі випробування, які послала йому доля, Володимир Шинкарук був взірцем мужності, сили духу, життєстверджуючого оптимізму.
Тисячі житомирян прийшли 8 грудня до Житомирського академічного українського музично-драматичного театру імені Івана Кочерги, щоб попрощатися зі справжнім українцем, великим патріотом і світлою людиною.
Ірина Шинкарук прочитала останній твір батька, написаний за кілька днів до смерті.
Сонце стоїть біля наших дверей,
Весна набирає силу.
Я наркозалежний від добрих людей,
Що колом любові мене оточили.
Роки пилом спадають до ніг,
Рікою стікають до краю.
Я наркозалежний від друзів своїх,
Що й досі від смерті мене вберігають.