Начальник житомирського військового шпиталю (військова частина А 1065), полковник медичної служби Серебряков Олександр Михайлович в шпиталі працює з 1986 року.
Закінчив військово-медичний факультет Томського медінституту у 1989 році Призначений на посаду начальника шпиталю в лютому 2010 року.
– Як би Ви охарактеризували загальну ситуацію в державі, у військовій та військово-медичній сфері?
– Я не політик, а військовий медик, а тому не берусь оцінювати загальнодержавні політичні процеси. Зрозуміло, що загалом ситуація в складна, що наша держава та армія, в тому числі, військова медицина до виниклих подій не була підготовлена.
В перші місяці військової агресії виникли певні труднощі, оскільки останні роки армію та військову медицину постійно скорочували, можна сказати знищували. В першу хвилю мобілізації у багатьох призовників були виявлені хвороби і ще до направлення в зону АТО їм надавалася медична допомога та лікування в нашому шпиталі. Коли ж почали надходити поранені, то ми відчули проблему з браком медичного персоналу.
– З якими труднощами стикається безпосередньо, житомирський військовий шпиталь у своїй повсякденній діяльності?
– Безумовно, що в умовах наростання напруги на сході України виникла необхідність приймати оперативні рішення щодо мобілізації резервів шпиталю. Це і розгортання додаткових ліжок, це і мобілізація нашого кадрового потенціалу. До кінця 2014-го року нами було збільшено штат на 44 людини, тобто на даний час медичного персоналу в частині приблизно 280 чоловік військовослужбовців та працівників Збройних Сил України.
Не секрет, що виникають проблеми з медичним забезпеченням шпиталю, тому завдяки волонтерам, різним громадським структурам та організаціям, як приватним так і державним, ми з цієї ситуації виходимо. Якщо говорити мовою цифр за минулий рік благодійної допомоги лікувальному закладу надано на суму один мільйон сімдесят п’ять тисяч гривень.
Значна кількість цієї суми поступила у вигляді медикаментів – 750 тисяч гривень. Решта, це речове майно, продовольче забезпечення, покращення побутових умов, холодильники, телевізори для хворих. Загалом в шпиталі замінено на металопластикові вісімдесят вікон. Враховуючи таку багатосторонню допомогу нам вдається тримати ситуацію з медичною допомогою хворим на належному рівні.
– З якими хворобами та пораненнями найчастіше потрапляють до шпиталю військовослужбовці та який комплекс терапевтичної і хірургічної допомоги надається даному військовому лікувальному закладі?
– Шпиталь знаходиться на значній відстані від зони активних бойових дій, а тому до нас трапляють бійці в основному вже з наданою первинною допомогою. За період напруги в Донецькій та Луганській областях шпиталь пройшло близько двох тисяч учасників АТО.
Серед них було 263 поранених, 266 поступило з травмами, а решта з різними захворюваннями. Важкохворих поранених і травмованих не поступало в шпиталь, оскільки вказана категорія бійців потрапляє в більш потужні військово-медичні центри України, або в цивільні лікувальні заклади: Київ, Вінниця, Одеса.
Середньої ступені важкості та легкопоранені доправляються до нас, в основному з пораненнями кінцівок, тобто тих фрагментів тіла, що не захищені. Це загальна тенденція. Пов’язані ж хвороби з якими потрапляють воїни це мінно-вибухові травми, струси головного мозку.
– Чи змобілізовані Ваші співробітники до зони АТО?
– З початку військових подій, з березня 2014 року, житомирська лікарсько-сестринська бригада постійно перебуває у зоні АТО. Періодично проводиться ротація і за весь цей час близько тридцяти співробітників шпиталю побувало в зоні бойових дій. До того ж наші медики працюють у мобільному шпиталі, що розгорнутий на сході. Доречі, один наш водій, перебував у полоні, троє співробітників перебувало в оточенні. У всіх подіях в зоні АТО ми приймаємо безпосередню участь.
– Болюче питання бюджетного фінансування. Як ситуація? Чим можуть допомогти благодійники, волонтери?
– Безумовно, хоч і бюджетне фінансування в минулому році збільшено в рази, але враховуючи значну кількість хворих, яка знаходиться на лікуванні щодня, то ми працюємо з перевантаженнями. Шпиталь розрахований на 200 ліжок, то на сьогоднішній день на стаціонарному лікуванні знаходиться 317 хворих. А тому тих коштів, котрі виділяє нам Держава, зрозуміло, що недостатньо. Тому, в першу чергу, постійно необхідно, я і звертаюсь до волонтерів, допомога на закупівлю медикаментів. Інше відкрите питання, це заміна пічного опалення хоча б в хірургічному корпусі на централізоване, встановлення котельні. Плюс, будівлі нашого шпиталю старі та потребують комплексного ремонту, в першу чергу палат де перебувають хворі.
– Не можу не спитати Вас, як військового лікаря, про чутки щодо «кастрованих в полоні бійців»?
– Я можу з впевненістю сказати, що хворих з подобною патологією в житомирський шпиталь не поступали! Я ще раз хочу це підкреслити. Хоча ця тема, ця дезінформація мусується вже більше двох місяців. Вперше з таким питанням до мене зверталися, ще наприкінці лютого минулого року. Тоді казали, що 20 хворих знаходиться в Житомирському шпиталі, яким проведено кастрація.
Я можу відповідати за свій лікувальний заклад і абсолютно відверто сказати, що таких хворих на лікуванні або на освідуванні не перебувало в нашому лікувальному закладі. Скоріш за все це певна дезінформація пов’язана з інформаційною війною щоб залякати людей, внести сумніви. Вона має мету, щоб люди не шли служити та ухилялись від мобілізації. Я в цьому тільки бачу причину даних чуток.
– Охарактеризуйте, будь ласка, загальний моральний стан як персоналу, що Вам підпорядкований так і поранених бійців?
– Без перебільшення я хочу відмітити, що загальний моральний стан на досить високому рівні. Якщо брати медичний персонал шпиталю, то враховуючи всі перевантаження, пов’язані зі значною кількістю хворих, жодних відмов від відрядження в зону АТО не було.
Що стосується військовослужбовців які знаходяться на лікуванні, в принципі, стан моральний теж високий, хлопці, в основному, налаштовані позитивно. Більшість з них в приватних розмовах, при спілкуванні, налаштовані на те, щоб після закінчення лікування та відновлення здоров’я, знову повернутись в свої частини і підрозділи. Проблеми, що виникають на побутовому рівні між персоналом та хворими, ми вирішуємо у кожному випадку індивідуально і приходимо до того, що б сам процес лікування хворих в шпиталі проходив ефективно, та весь необхідний об’єм медичної допомоги надавався в повному обсязі.
Всі небайдужі громадяни, що мають бажання та можливість допомогти пораненим бійцям, які проходять лікування в житомирському військовому шпиталі можуть звернутися за адресою військової частини А 1065: м. Житомир, вулиця Фещенко-Чопівського, 22 або за телефоном 46-86-21.
Андрій Гожий
