«Господи, я хоч один день можу походити з маленькою легенькою сумочкою? Ні, сумка обов’язково має бути велика, вагою зо три кілограми. Плюс – пакет, теж заповнений по зав’язку. Коли йду додому, може додатися ще пакунок… Чого ж я така торбешниця?» – бідкається гарненька мініатюрна дівчина, риючись у своїй сумці.
Вона щось там намагається знайти, але не може, тому що давно відомо: жіноча сумочка – як чорна діра, що туди потрапляє, вже назад не повертається.
«Завжди носи з собою пакет – а раптом хтось хабара дасть!» – жартує моя подруга. Звісно, не хабара вона має на увазі, а якусь оказію: підвернеться щось вигідно придбати, а куди покласти? Хазяйська жінка завжди повинна мати під рукою «засіб для переноски».
«Без кулька з хати не виходжу! Бо так завжди – вийдеш без кулька, а на роботі тобі цілу купу паперів доручать кудись перенести. А як це зробити? Треба тільки пакет мати!» – розповідає знайома вчителька Р., присівши перепочити на лаву й поклавши на коліна велику чорну сумку, а біля ніг поставився по пакету, набитому під верх документами, книжками, зошитами, ще якимись речами, які до освіти справи не мають. Де вона тільки їх бере? Чи ці речі самі її знаходять?
Ви коли-небудь помічали, як багато є магазинів жіночої білизни, а подібних чоловічих – катма? Що в мережах крамниць побутової хімії та косметики в основному «пасуться» лише жінки? А ринок? Ряди, де покупців-жінок закликають до себе продавці-представниці прекрасної статі? Звісно, не треба переборщувати – затоварюються і чоловіки також. Але якось по-скромному, без тих гігантських масштабів, на які посягає жінка-споживач.
«Коли мені сумно, я заходжу в Інтернет-магазини й переглядаю каталоги одягу, взуття, косметики, сувенірів. Рідко коли купую, тому що боюся не вгадати з кольором чи розміром. Але переглядання речей мене заспокоює», – розповідає молода мама в декретній відпустці Олена.
Жінка комфортно почувається у світі яскравих речей, які створюють атмосферу свята, вечірки. Вона купує собі шматочок щастя, якого їй не вистачає в реальності.
Окрім шматочків щастя є ще продукти харчування та речі першої необхідності. Так як у середньостатистичної пані в Україні не має можливості придбати власний автомобіль чи дозволити собі розкіш користуватися таксі, їй залишається лише тягнутися свої торбехи в обох руках до зупинки маршрутки, автобусу чи електротранспорту. Звичайно, є ймовірність, що їй на допомогу прийде лицар. Але як показує практика, лицарі поспішають на поміч лише симпатичним неодруженим дівчатам.
Зонтик, гаманець розміром із вечірню сумочку, косметичка подібних розмірів, купа папірчиків із важливою інформацією, документи, ключниця вагою з невелику гирю, два-три мобільні телефони, обов’язково – записник-книжка, гламурна золотиста ручка: всі ці речі обов’язково мають бути в жіночій сумці. Додайте сюди ще акуратно складений пакет (а раптом хтось хабара дасть?), буханку хліба та випадково придбану, загалом не потрібну, але дуже красиву якусь штукенцію. Важко? Зате наші красуні мають добре розвинуту мускулатуру рук.
Чим нижчий соціальний статус у жінки, тим важчі сумки вона носить. Якщо міська представниця прекрасно статі може поскаржитися на те, що мусить тягнути додому важкий пакет, то що вже сказати про сільську, для якої походи на базар – з товаром на продаж і назад, із речами для повсякденних потреб, – це ноша, яку не і кожен чоловік осилить. Втомлена селянка з двома картатими сумками – ця картинка знайома кожному. Але хоч хтось сприйняв це не як звичне явище, хтось спробував поцікавитися, чи важко їй?
На жіночому здоров’ї носіння важких речей віддзеркалюється не найкращим чином. Піднімання помірних вантажів корисно лише в спортзалі під наглядом досвідченого тренера, при умові застосування допоміжних засобів, наприклад, спеціальних поясів.
«Носити» – це дієслово дуже пасує жінці. Вона виношує дитину під серцем дев’ять місяців, потім – маля на руках до трьох років, затим настає черга сумок із базару додому. Здається, хтось колись обіцяв носити і її на руках? Проте цю свою обіцянку чоловіки дуже швидко забувають або скаржаться на хвору спину. А, можливо, варто просто сказати собі: «Досить!» і наважитися обходитися лише маленькою сумочкою? Чи, вже зовсім радикально, – зовсім без неї. Чоловікам це ж якось вдається…