Дванадцять років тому вперше повернувшись з-за кордону я відчула разючу відмінність між нашим постсовковим сприйняттям світу і цивілізованим підходом до культури та виховання. Як не дивно минуло вже більше десяти років, а наш віз і досі там.
Ми повсякчас чекаємо, що нам хтось щось винен – прибрати під’їзд, полагодити дах, врешті зібрати за нами сміття. От тільки цей хтось часто просто не знаходиться, або так само чекає на іншу віртуальну істоту, яка за нього вирішить усі проблеми та завдання.
Нам навіть на думку не спадає, що можливо варто просто самому донести недопалок до сміттєвого баку, а не лаяти двірників за неприбраний довкола бруд, а чи просто вкрутити лампочку в під’їзді, а не місяцями клясти ЖЕК за мандри наосліп.
Для нас давно вже норма звинувачувати інших у власних бідах. Більше того, чому ми маємо ворушитися, якщо це не наша робота. І за що ми тільки гроші платимо?! І дітей наших має школа виховувати, і комфортне життя нам мають створити народні обранці, і в дворі прибрати зобов’язані чомусь сусіди…
Ще б пак, найкращий захист – то напад. Якось некомфортно відчувати свою відповідальність за те, що діється навколо. Якось важко сприйняти, що власною неуважністю та лайкою ми своїми руками ламаємо життя дітей, що депутати, яких ми обрали в обмін на мішок гречки чи банальні 100 гривень нам нічого не винні, бо ж вже розрахувались.
Сьогодні активісти намагалися пояснити деяким недолугім житомирянам, що Михайлівська – пішохідна вулиця, що це –окраса нашого міста, де варто насолоджуватися неквапливою прогулянкою, а не повсякчас оглядатися і осмикувати дитину, боячись потрапити під колеса. У відповідь дехто з автомобілістів просто роздратовано повертав назад, бажаючи хлопцям «міцного здоров’я», а дехто відверто крив матом, бо ж дійти до кав’ярні на своїх двох – надважка задача.
Ми відповідальні за те, що відбувається у нас під вікном, у нас в місті, та й врешті – у нас в державі. Ми, а не хтось. Хочете змін – починайте з себе. Хочете зрушень – дійте. Хочете стабільності – навчіться бути відповідальними, часто всупереч власним амбіціям та власному комфорту. Тільки так ми побудуємо цивілізовану і розвинену Україну, а не совковий придаток до Росії.