Аграрна галузь традиційно є однією з найбільш кредитомістких у вітчизняній економіці. Триразова девальвація гривні за рік об’єктивно ускладнила аграріям повернення та обслуговування банківських кредитів.
Про подробиці конфлікту між “ПУМБ” та агрохолдингом “ТАКО” в с. Паволоч на Житомирщині та недобросовісні методи роботи з позичальниками в умовах глибокої кризи української економіки в інтерв’ю розповів адвокат, юрист у галузі кримінального права і процесу, представник ПАТ “ТАКО” Євген Солодко.
– Щодо зернового конфлікту в Житомирській області. Хто законтрактував зерно кукурудзи першим? Кому воно фактично належить?
Євген Солодко: Власник зерна – Стивідорна компанія “Херсонський морський термінал” (СК “ХМТ”). Зерно було законтрактоване ще в листопаді минулого року і планувалося до вивезення на експорт. Там близько 60 тис. тонн, запакованих у 347 рукавів.
– Тобто, компанія “ТАКО” до зерна не має ніякого відношення?
Євген Солодко: Це зерно ніколи не належало компанії “ТАКО”. Воно просто знаходиться на земельних ділянках, які раніше були в оренді у компанії “ТАКО”. Власники землі – фізособи – віддавали її в оренду спочатку “ТАКО”, потім – іншим юридичним особам. А поруч знаходиться елеватор, який раніше також орендувався компанією “ТАКО”. Але сама ця компанія ніяким чином не пов’язана з фактичним власником зерна.
– Чи пов’язаний власник зерна з банком “ПУМБ”?
Євген Солодко: Ні. Фактично немає правової конструкції, яка прив’язує власника зерна до цього арешту. Немає жодного позову до СК “ХМТ”, нічого. Банку не дуже зручно це афішувати, тому їм вигідніше подавати цей конфлікт, як арешт майна компанії “ТАКО”.
– В який момент в суперечку за зерно вступили представники банку “ПУМБ” і почався конфлікт?
Євген Солодко: У “ПУМБ” є кредит, виданий компанії “ТАКО”. В кінці листопада 2014 року банк звернувся до суду для стягнення заборгованості. Первинно був постановлений арешт банківських рахунків і майна компанії “ТАКО”, в тому числі було накладено арешт і на зерно кукурудзи.
Державна виконавча служба направила судових виконавців з Києва, які приїхали на поле в Житомирську область 28 січня 2015 р. Фактично тоді мішки з зерном не охоронялися, так як конфлікту не існувало.
– Яким чином зерно кукурудзи СК “ХМТ” потрапило в акт опису державних виконавців?
Євген Солодко: Все робилося дуже швидко. Протягом 15 хвилин. Спершу на поле під’їхали якісь люди із заздалегідь підготовленими трафаретами. Їх приклали до 10 мішків, які були найближче до дороги, і нанесли на них написи – “Компанія “ТАКО”” та код ЄДРПОУ.
Потім під’їхала міліція та державні виконавці. Склали акт опису і арешту, в який потрапило 247 рукавів – це 45 тис. тонн. Як визначалася кількість – не ясно. Далі – “ПУМБ” укладає договір з Держслужбою охорони, і зерно нібито передається в банк на зберігання.
– Чи були у державних виконавців правові підстави накладення арешту, тим більше подібним чином?
Євген Солодко: Дії державного виконавця вже розслідуються. Адже приїзд держвиконавців з Києва є грубим порушенням законодавства. Це визнав і суд першої інстанції (Господарський суд Києва, – Ред.) і апеляційний суд – провадження було відкрито не там, де воно повинне було бути відкрите за законом. Схоже, що події були заздалегідь продуманою і реалізованою “ПУМБ” схемою по захопленню зерна.
– Виходить, що банк пред’явив претензії на частину зерна, яке знаходилося на той момент на полі. Як йшли справи з іншою частиною товару, до якої претензій не було?
Євген Солодко: Власник зерна намагався організувати вивезення тієї частини зерна, яка нібито не була заарештована. Робилися дві спроби транспортувати зерно на елеватор, але і в першому, і в другому випадку власник стикався з жорстким опором з боку банку. Але зерно було не заарештоване лише на словах.
Перша спроба перевезти зерно була зроблена якраз в той момент, коли суд скасував накладений на нього арешт (рішення Господарського суду м. Києва по справі №910 / 24969/14 від 10.02.2015). При цьому арешт був скасований тим же суддею київського Господарського суду, який його і наклав. Судом було встановлено, що провадження відкрито з порушенням закону.
Але співробітники банку, ДСО, міліції та УБЕЗ Житомирської області всіляко перешкоджали вивезенню зерна навіть після скасування арешту.
– У пресі була інформація про те, що на місці конфлікту неодноразово були помічені молоді люди спортивної статури (“тітушки”). Якою була мета їх появи на місці і хто ними керував?
Євген Солодко: Банк залучав так звані “приватні охоронні фірми”, насправді – специфічної зовнішності молодих людей – десь 100-150 осіб. Бачили навіть, як співробітники Житомирського УБЕЗу віддавали гроші цим людям.
– Як в конфлікті з’явився ще один судовий позов?
Євген Солодко: Перша спроба вивезти зерно успіхом не увінчалася. Друга спроба транспортування була зроблена вже після того, як Апеляційний суд залишив в силі рішення суду першої інстанції, який визнав відкриття провадження незаконним. У цей момент на зерно накладається новий арешт – тільки тепер за рішенням дніпропетровського суду. У справі фігурує якась компанія, зареєстрована в Дніпропетровську, яка поручилася за компанію “ТАКО”. У Дніпропетровську справу було швидко оформлено, мабуть через зв’язки банку.
Суд виніс точно таке ж визначення про арешт майна. Але тепер воно виглядало трохи по-іншому: якщо в першому випадку було вказано на яких ділянках зберігається зерно, то в другому випадку просто говорилося, що десь в с. Паволоч знаходиться майно компанії “ТАКО” – 301 рукав зерна – 48 тис. тонн. Звідки беруться ці цифри і як проводяться розрахунки – не зрозуміло досі. Найважливіше – що ні в першому, ні в другому випадку, арешт не мав нічого спільного з власником зерна. Фактично за такою схемою можна було заарештувати зерно будь-якого аграрного холдингу.
– Яким чином конфлікт навколо зерна перейшов в силову площину?
Євген Солодко: 7 березня на територію, де зберігалося зерно, прибули представники банку “ПУМБ”, близько 300 осіб спортивної зовнішності і кілька представників батальйону “Полісся”, які зайняли в конфлікті позицію банку. У розмовах всі розуміли, що є обсяг зерна, по якому немає претензій і блокувати його транспортування, по суті, “бєспрєдєл”, але, як тільки справа дійшла до поля – всі чомусь забули про це. Потім хтось дав команду молодим людям напасти на охорону. До речі, “ПУМБ” дуже вміло змонтував відео з місця, і здається, що ситуація прямо протилежна. Але насправді, якщо взяти вихідне відео, все стає явним – люди “ПУМБу” – специфічної зовнішності молоді хлопці, без форми і будь-яких розпізнавальних знаків, з палицями в руках нападають на охорону – людей у яскравих жилетах. В результаті одна людина загинула.
– Як розвивалися події після 7 березня?
Євген Солодко: Після 7 березня ніяких змін не відбувалося. Зерно лежить на полі, ніяких дій не вчинялося.
– Яку позицію в конфлікті зайняли співробітники правоохоронних органів і причетна місцева влада, зокрема, щодо подій 7 березня?
Євген Солодко: Міліція зайняла позицію банку. 7 березня на місці конфлікту були присутні співробітники правоохоронних органів (7-8 осіб). Вони нічого не робили, знімали відео і просто дивилися за тим, що відбувалося.
Держслужба охорони відсторонилася від силового конфлікту. А те, що ініціаторами сутички були саме працівники банку підтверджують новини, які виходили на наступний ранок і не мали замовного характеру. Там чітко говорилося, що представники банку напали на охорону аграрної фірми. Місцеві органи влади про конфлікт також обізнані, але і губернатор, і співробітники СБУ зайняли сторону банку.
– Чи правда, що глава УБЕЗу Житомирської області пов’язаний із співробітниками банку “ПУМБ”?
Євген Солодко: Заступник голови правління “ПУМБ” є прямим родичем начальника УБЕЗ Житомирської області Сергія Вязьмікіна. Це багато що прояснює. Співробітники УБЕЗ і сам Вязьмікін при спробі першого вивезення зерна не приховували, що займають позицію банку і вони відкрито про це говорили.
– Чи є оцінки збитку, заподіяного власнику зерна, в результаті дій банку?
Євген Солодко: Наскільки мені відомо, точних оцінок поки немає, але буде йтися про мільйони доларів. Точну оцінку можна буде дати, коли будуть відкриті всі мішки, але вже сьогодні можна сказати, що мінімум 30% зерна, яке було куплено, буде непридатним.
– Який ви бачите вихід із ситуації, що склалася?
Євген Солодко: Місцеві органи влади все ж повинні втрутитися в ситуацію та знайти компромісний варіант. Зерно повинне бути переміщене на елеватор, де воно буде хоча б належним чином зберігатися, а далі вже можна вирішувати питання у судовій площині. Але зараз такої можливості немає. Власник же в таких умовах бажання продовжувати вивезення зерна за таку ціну не має. Ця ціна занадто висока. Тільки втручання компетентних органів може виправити ситуацію.
– Чи входить до складу ПАТ “ТАКО” Дмитро Колесник?
Євген Солодко: У пресі було озвучено, що власником компанії “ТАКО” є Колесник. Ця людина власником компанії не є і більше не керує бізнесом. Він продав контрольний пакет акцій ще в 2014 році. Сьогодні у компанії новий власник – структура з іноземним капіталом. До СК “ХМТ” Колесник не мав і не має відношення.
– У пресі з’явилася інформація про те, що крім “ПУМБ” претензії до компанії “ТАКО” мають і інші банки.
Євген Солодко: Компанія “ТАКО” брала кредити у декількох банків. Але необхідно розуміти ситуацію. Будь-який сільгоспвиробник з періодичністю в 3-4 роки стикається з проблемою різкого падіння ціни на урожай. У цей момент компанія відчуває певні труднощі, в тому числі і з погашенням кредитів. Безумовно, деякі з банків-кредиторів знайшли взаєморозуміння з компанією і нормально з нею співпрацюють і шукають спільний вихід із ситуації. “ПУМБ” не знайшов таких точок дотику.
Другий банк-кредитор “ТАКО”, що зайняв аналогічну “ПУМБу” позицію – “Укрсоцбанк”. Він звернувся в юридичну фірму “Алексєєв, Боярчуков і партнери”. Те, що вони пишуть з приводу судових спорів та нотаріальних написів, – це дуже неоднозначно. Але для мене незрозуміло, навіщо нападати на аграрний холдинг, і замість пошуку точок дотику вдаватися до послуг адвокатських контор, придумуючи якісь божевільні схеми впливу та отримання рішення про стягнення заборгованості.
– Тобто, банкам варто розвернутися обличчям до аграріям?
Євген Солодко: Безумовно. Тільки шляхом взаємних поступок і конструктивного діалогу можна вийти з нинішньої складної ситуації. Тим самим, створивши передумови для майбутньої плідної співпраці з однією з провідних галузей вітчизняної економіки.
Адже, по суті, аграрний сектор повинен стати локомотивом подальшого розвитку всієї економіки України. При цьому, дуже багато залежить від зваженої, продуманої на довгострокової перспективи політики вітчизняних банків (банковские вклады на год), від плідної взаємодії аграріїв, від яких залежить не тільки майбутнє українського сільського господарства, але і майбутнє економіки країни. А, отже, і позиціонування України у принципово новій парадигми світової економіки, що наразі формується.
За матеріалами РБК-Україна