Журналісти російського “Московского комсомольца” після завершення українською льотчицею Надією Савченко голодування, взяли у неї інтерв’ю у камері.
Окрім всього, наш воїн розповіла про те, як вона пішла у ВДВ житомирської 95-ї бригади.
– У 22 послали служити в залізничні війська, у зв’язок. Служу я вже п’ять місяців і навіть саперною лопатки в очі не бачила. Ну що це за армія? Попросилася в десант. Приїжджаю в Житомир. В пальто з лами, волосся довге .. – вся така стильна (“у вільний від вступу у льотчиці час” я вивчилася на модельєра). Командир дивиться на мене з усмішкою і каже: “Зможеш 15 км в повній амуніції і рюкзаком вагою в 15 кг пробігти і від солдат не відстати – візьму”. Він думав, що я затію полишу. Я переодяглася і побігла. Несла при цьому гранатомет, який зазвичай переносять троє солдатів. Всі думали, що я здамся. У самому кінці командир дав ще завдання. Знову треба було бігти, але вже без вантажу. У мене рот пересох, а дощ тільки пройшов – ось я зачерпнула долонями воду з калюжі, попила і побігла далі. Догнала роту. Більше ніхто питань мені ніяких не ставив після цього. Мене за жінку там перестали вважати.
– У сенсі?
– У прямому. Ставилися, як до чоловіків. Коли відзначали 8 березня, командир дав наказ – усім жінкам на плацу зібратися (завдання їм потім дав вареники до свята ліпити). Я прибігла. А він: “Куля, а-ну вали звідси, чого прийшла!”. І це був найкращий комплімент, що я чула у своєму житті.
Наразі, якщо вірити російському кореспонденту, у камері української льотчиці Надії Савченко стоїть букет рожевих тюльпанів. від українського посла. Надя їсть тільки курячий бульйон, який вона почала пити (правда, всього по кілька ковтків) після 80-ти денного голодування.
– Я просто поп’ю цей бульйон святкові дні, до 9-10 березня. А потім вже буду вирішувати, що далі робити. Врахую, що українські лікарі порадять.