Проект «Музичний Житомир». Гурт «Free lemons».
Кількість учасників: 5.
Роман Куницький, студент, майбутня професія – інженер лісового та садово-паркового господарства, хобі: музика, саморозвиток. Вокаліст, пише тексти пісень (http://vk.com/roma_kunizkiy).
Віталій Залуцький, студент, ведучий весіль, корпоративів та днів народжень, майбутня професія – вчитель музики, хобі: гравець команди КВН. Грає на гітарі (http://vk.com/youlik2000).
Олег Мартинюк, студент, майбутня професія – інженер лісового та садово-паркового господарства, хобі: катання на роликах. Грає на соло-гітарі (http://vk.com/scream_with_me1).
Тетяна Талько, студентка, майбутня професія – менеджер, хобі: фотографія. Грає на барабанах (http://vk.com/id83426848).
Богдан Старунський, студент, майбутня професія – інженер лісового та садово-паркового господарства, хобі: настільний теніс, футбол. Грає на бас-гітарі (http://vk.com/starunskiy96).
Рік заснування: 29 листопада 2013.
Стиль: поп-рок.
Концерти: активна участь в житті ЖНАЕУ; брали участь в благодійному марафоні на підтримку Ольги Дацькової( ЖІМ та ЖДУ ім. І.Франка); неодноразово виступали в будинку культури с. Станишівка.
– Яка історія створення гурту?
Віталій: Це було давно. Попрошу прожектор (сміється).
Роман: Ще з дитинства в мене була мрія: створити свій колектив та виступати разом з ним на сцені. Коли я прийшов в університет, то дізнався, що разом зі мною на одному потоці вчиться гітарист Олег. З ним в кімнаті жив бас-гітарист Богдан. А з Тетяною нас познайомив спільний друг Сашко, порекомендувавши її як класну барабанщицю.
– А як Віталій потрапив до групи?
Богдан: До появи Віталіка в групі в нас було кілька клавішників.
Тетяна: А найперші наші пісні були з трубою. Ці відео і зараз можна знайти в інтернеті. Але вирішили що це все дуже перевантажує звучання і почали грати в такому складі як зараз.
Роман: Я сидів на бульварі, грав на гітарі, повз пройшла велика компанія. Думаю: «Все, зараз гітару відіжмуть» (сміється). До мене підійшли хлопець з дівчиною, попросили постояти та заспівати разом.
Віталій: З однією?! Зі мною цілий десяток був! Я просто йшов зі школи вожатих.
Роман: Не відхиляємося від теми. Я втомився, запитав чи вміє хтось грати на гітарі. Як виявилося, Віталік дуже класно грає на ній.
Віталій: З моєї сторони це виглядало так: я йшов з дівчатами по вулиці, нічого не передвіщало біди. Почув як хтось грає таку файну пісню “Гогія” (я ще її ніколи не чув), і ми підійшли туди. Думаю: «Хто це такий файний легінь, парубок, козак, що так гарно грає?». Дивимося (виглядає Ромчик старше трохи): «Що за мужик сидить?». В спортивному костюмі таки голосом трошки підсаженим: «Гогія, гогія…».
Дівчата мене під бік штурхали, і я вирішив заспівати Muse “Feeling Good”. Рома ще сказав, що він грає в групі, що йому не вистачає одного гітариста. Я собі думаю: «А вони там всі такі, як ти? Ну гарні хлопці в спортивних костюмах, які грають на гітарі? “Гогію”».
Роман: Ми давно задумувалися над другим гітаристом, адже грали класні пісні, але звучали вони трохи сухо, бо не вистачало насиченості, драйву, забарвлення. Тому запросили Віталія до нас в групу.
– Чим запам’яталася перша репетиція?
Роман: Ми почали репетирувати буквально з нуля, у підвалах. Я, грубо кажучи, співав у лак для волосся (сміється).
Віталій: До речі, молодим співакам найкраще розвинути вокал допоможе спів без мікрофона. Перша репетиція мені дуже сподобалася. Я вже до цього грав у декількох групах. Буває сидиш, слухаєш, і в один прекрасний момент ніби ножиком по вухах, – і нема вух. А в них все було класно. Хоча спочатку я не дуже хотів співати з ними. Як нормальний єврей, якого приймають в оркестр казав: «Ви мене приймайте, але на мене можете не розраховувати». А ще: «Ви така класна група, навіщо вам ще один гітарист? А раптом він проспить? А раптом він несерйозний? Це ж ще один тягар на вашу шию».
Роман: Потім репетиція за репетицією, і всі звикли один до одного. Оточуючі гарно сприймали наші пісні, казали не зупинятися та продовжувати далі. Ми прислухалися до їхніх порад.
– Де був ваш перший концерт?
Богдан: Ми почали нашу діяльність на першому курсі і мали виступити в університеті на День першокурсника. Вони два місяці репетирували, а в мене ще не було власної гітари, і я збирав на неї гроші. Потім я вже нарешті купив гітару. В нас була всього лише одна репетиція, і ми одразу виступили на сцені.
Роман: Це було прикольно, екстравагантно, але дуже тяжко.
– Як виникла назва гурту?
Тетяна: Коли нас оголошували на концерті до Дня першокурсника, ми сказали перше, що прийшло в голову. Так виникла назва «Хай-хет» (англ. «Hi-hat») – це деталь від барабанної установки.
Роман: Наші пісні не відповідали цій назві, ми змінили її на «Free lines» (вільна лінія), потім на «Free limes», далі на «Freedom lemons».
Віталій: «Freedom lemons» в перекладі означає «свободу лимонам», і наші фани сказали, що це якось не солідно звучить, назва довга, погано вимовляється. Ми прислухалися до їхньої думки і скоротили назву до «Free lemons». Може в майбутньому будемо називатися просто «Lemons» і все (сміється).
– Що хочете донести до слухачів?
Роман: В першу чергу – пережиті почуття. Тематика пісень пов’язана з коханням, із дружбою, з свободою, з свободою вибору, з самосвідомістю.
Богдан: Наприклад, пісня «Живи», присвячена онкохворій Ользі Дацьковій. Вона про те, що потрібно жити, незважаючи ні нащо, ніколи не зупинятися, мати свій вибір та впевнено йти до своєї мети.
Олег: Сама назва гурту говорить про те, що в наші пісні закладене вільне висловлення думок. Ми пишемо те, про що думаємо.
Таня: Наша музика надає позитивний настрій, якусь таку рушійну силу, для того, щоб рухатися і бути вільними не фізично, а духовно, морально.
– Чи важко поєднувати особисте життя із заняттями музикою?
Віталій: Головне, щоб тобі подобалося те, чим ти займаєшся, тоді знайдеться час на все. Коли ти працюєш над піснею – ти відпочиваєш. І коли створюється нова пісня, це незабутні враження.
Богдан: Мені це доволі легко. Але бувають такі ситуації, коли повстаєш перед вибором. В мого брата було заплановане весілля, і в той самий день в нас мав бути виступ. Ми порадилися, група поступилась, і виступ скасували.
Віталій: До речі, на замітку всім групам. Не кидайте один одного, робіть поступки. Фішка в тому, що коли в когось одного не виходить зіграти, всі йому поступаються. А потім другому і третьому. Не потрібно через це сваритися, треба вирішувати проблеми спільно, щоб не було розладів у колективі.
Богдан: Треба мати бажання. А якщо бажання і часу немає, тоді вам просто не підходить колектив.
Олег: Пісню «З тобою» я написав після чергового концерту для своєї дівчини. Я звик, що ми з нею весь час перебуваємо на відстані, але це нам не заважає. Вона мене у всьому підтримує. Зараз для мене в житті дві головні речі: моя дівчина і музика.
Роман: Моє особисте життя – це музика. Весь свій вільний час я присвячую музиці. Я можу викреслити деякі моменти з життя, аби прийти на репетицію з групою чи виступити на концерті. Одним словом, музика повинна бути не біля тебе, а в тобі.
Тетяна: Бувають такі моменти, коли коханий приїжджає до мене. Він працює, виділяє мені час, а мені треба на репетицію. Ми справляємося, шукаємо компроміси. В результаті я встигаю і на репетицію, і до нього.
Віталій: Найбільш силову позицію воротаря в нашій групі займає дівчина. І ми це дуже цінуємо. Ну все, Таня розчулилася, дайте їй хтось серветку.
(Фанаткам на замітку: Роман та Віталій не мають дівчини, тому у вас є всі шанси, щоб розтопити їхні серця, і не випадково зверху є покликання на сторінки учасників групи – Ю.С.).
– Чи можна в Житомирі заробити на музиці?
Віталій: Звичайно, що так, якщо вміти себе правильно подати. Треба зробити такий невеличкий вклад: написати своїх пісень і чекати поки хтось тебе почує.
Олег: Просто стояти в правильній течії, і хтось до тебе обов’язково припливе: якийсь спонсор, людина, яка тобі допоможе. Або ж робити кавери (кавер-версія – авторська музична композиція у виконанні іншого музиканта чи колективу, – Ю. С.) та грати на корпоративах, весіллях. Тоді можна заробити гроші.
Роман: Це дуже тяжка робота, і не завжди все виходить з першого разу. Треба прикласти багато старання, наполегливості, своїх сил, щоб отримати щось класне. Тобто, що даєш – те і маєш.
Віталій: Якщо гурт виконує тільки свої пісні, без ніяких каверів, тут головна задача: чим будемо дивувати на сцені. Гарним вокалом, класною грою чи текстом, харизмою, поведінкою, зовнішнім виглядом. Треба мати свою родзинку, показати те, чого не було до вас.
– Які маєте плани на майбутнє?
Віталій: Зараз у нас такий вік, коли рок-гурт – це круто. З часом багато людей зневірюються, що таким чином можна якось просунутися, «вибитися в люди», одним словом. А от ми в це віримо. І поки ми в це віримо, так і буде.
Роман: Не потрібно щось відкладати на майбутнє, треба жити теперішнім. Доки ми молоді, доки маємо сили, свою живу енергію, треба добиватися успіху. Тільки вперед, і ні перед чим не зупинятися.
Богдан: Треба розуміти, що ми в колективі. По одинці ми нічого не досягнемо, тільки разом. Якщо хтось один не грає, то пісня не буде звучати, ми вже не будемо «Free lemons». Борщ без картоплі – це вже не борщ. Так і в нас.
– Ваші побажання читачам «Репортера Житомира»
Віталій: Читайте правильну інформацію, будьте веселими, в гарному настрої, слухайте нас, і хай ваше життя не буде кислим. З вами були «Free lemons». До нових пісень.
Покликання на групу на сайті Вконтакті, де ви зможете послухати пісні гурту «Freе lemons», подивитися відео та завжди бути в курсі всіх новин, що стосуються гурту: http://vk.com/free_lemons1
З питаннями та пропозиціями звертатися до автора проекту за адресою: http://vk.com/foxy1815
Юлія Скублєвська