Місцеві вибори – 2015: змінились списки та писки (писок українською – це те саме, що обличчя), але практично не змінилась модель поведінки кандидатів у «спілкуванні» з виборцями.
Більшість гравців (і нові персонажі теж) обрали перевірену роками в українському суспільстві технологію – суміш популізму і патерналізму – апелюють до народних мас, їхніх надій, страхів та незадоволеністю життям, обіцяючи «батьківську» турботу кожному в їх щоденному житті. В запалі передвиборчо-популістської творчості партії взагалі забули, що відбуваються місцеві, а не парламентські вибори.
«Зберегти країну», «контрактна армія», «зниження податків», щедре «засівання» продуктовими наборами і дитячими майданчиками – ось що хочуть чути і мати люмпенізовані утриманці! Кому потрібні ці фахові дискусії про ремонт тротуарів, доріг і екологію міст, про ефективне розпорядження комунальним майном і стимули для розвитку місцевого бізнесу, про розвиток культури та просвітництва…
Вихований в кращих традиціях радянського патерналізму масовий виборець, як і кандидат, залишився «гомо совєтікус», навіть народжений вже в незалежній Україні. Він успадкував гени утриманства (мені всі винні і все мають дати на шару) і люмпенізації (перехід в нижчий соціальний статус, втрата професіоналізму та соціальної ініціативи, правовий нігілізм, зниженням рівня культури).
А чи замислюється масовий люмпенізований виборець звідки популісти і патерналісти, які приходять до влади, беруть ресурси на «гречку» та інші подачки? У них же і забирають, тільки іншою рукою і з іншої кишені. Держава ніколи і нічого не створює, вона лише перерозподіляє те, що створюють інші! І коли в державі домінує перерозподіл (а в Україні він вже досяг 55% від валового внутрішнього продукту) – це породжує ще більшу люмпенізацію та зубожіння. Тих хто створює, залишається критично мало (емігрують, просто закривають бізнес, бо працювати тільки на пере розподільників стає не можливо) і тоді держава банкрутує економічно, політично, соціально, культурно…
За даними дослідження Світового багатства Credit Suisse (http://minfin.com.ua/2015/10/16/10234101/) у 2015 році Україна стала найбіднішою країною в Європі за чистими активами на одну людину – 1437 доларів США на рік. А півтора місяці тому Яценюк та Яресько переконували українців, що у 2040 році ми будемо жити як в Швейцарії, у якої на одного мешканця припадає 567 тисяч (!) доларів активів на рік. Популізм, цинізм, і люмпенізація в одному флаконі.
Давайте розглянемо мейнстрімну тему виборчих перегонів – пільги і всіляка опіка над учасникам АТО та їх родинами. Усвідомлюю, що у багатьох нижчевикладені думки можуть викликати обурення (мовляв зазіхається на святе), тому раджу читати їх з холодним розумом. Отож, через горнило війни на Сході України вже пройшло сотні тисяч українських вояків (а скільки їх ще буде), частина з яких вже ніколи не повернеться додому або залишиться інвалідом на все життя. Чи в боргу ми перед ними? Безумовно, так! Але якої вони потребують підтримки та опіки?
Найлегший спосіб проявити «державну» турботу (звичайно за рахунок платників податків) про атошників – «безкоштовні» комунальні послуги та «безкоштовне» харчування для їх дітей. Земельні ділянки теж «безкоштовно», тільки вибачайте на всіх не вистачить, бо ті, хто перерозподілять, мають також з чимось залишити.
Чи є це сплатою державного «боргу» перед захисниками вітчизни? – В короткостроковій перспективі – так, але в довгостроковій перспективі – ні, бо це породжує проблему утриманства в суспільстві на довгі покоління, де всі вважають, що їм хтось винен (згадайте «армії» чорнобильців, їх дітей, онуків, дітей війни, шахтарів та їх дітей тощо). А хто буде працювати та створювати продукт в державі, якщо одні тільки перерозподіляють (популістсько-патерналістська влада), а інші – тільки чекають шматочок перерозподіленого пирога (утримансько-люмпенізоване суспільство)?
Чи є альтернатива, як віддячити за мужність нашим героям? Так, є! Замість «безкоштовних» подачок, треба інвестувати в них, в їх дітей та їх оселі! Як? Дуже просто:
1) Не «безкоштовні» комунальні послуги (які доруйнують і так ледь живе ЖКГ), а пільгові кредити та їх компенсація (від 0 до 100% в залежності від статусу учасника АТО – просто учасник, учасник бойових дій, поранений, загиблий) на утеплення та підвищення енергоефективності їх житла. Що це дає? – Захисник України робить своє житло енергоефективним – збільшується капіталізація такого житла (його ринкова вартість) – зменшується споживання енергоресурсів (виграє як конкретна родина, так і економіка держави в цілому) – працює бізнес, створюються робочі місця і платяться податки в сфері енергозбереження, будівництва (за рахунок яких власне і надаються такі пільги) – в державі виховується не патерналізмі і утриманство, а відповідальність і пошана. В іншому випадку, який популярний сьогодні – «безкоштовна» комуналка – ніякі стимули не працюють – податки з бізнесу забираються на пільги – у пільговика немає стимулів економити ресурси (бо за нього заплатять) – бізнес не виробляє продукти, бо немає для кого (відсутній попит) і за що виробляти (великі податки) – економіка і суспільство деградують.
2) Не «безкоштовне» харчування їх дітей (батьки краще чиновників, самі розберуться чим і як годувати своїх дітей), а ваучери на здобуття якісної освіти. Що це дає? Виростає нове покоління не утриманців, а громадян нової країни, які розуміють за які цінності воювали їх батьки!
Список можна продовжувати. Гроші витрачаються ті самі, але результат – різний! Але… вибори, популізм, подачки електорату, бідність… Це схоже на снігову лавину.
Чи можна зупинити лавину популізму – патерналізму – утриманства – люмпенізації? Ті хто, бачив та усвідомлює силу стихії, знає, що зупинити лавину не можливо. Вона нікого не щадить на своєму шляху. Вона починається з невеличкого шматочку снігу, а потім, набираючи силу і швидкість, руйнує та ховає під собою все живе і неживе.
То, що ж робити? Є прості правила, яких треба дотримуватись на лавинонебезпечних схилах (а також в щоденному житті, політиці та економіці): вивчайте поведінку лавин та навчайтесь у професіоналів безпечно кататись на таких схилах, вчіться допомагати та рятувати тих, хто потрапив в біду, використовуйте якісне спорядження, пам’ятайте про фактор часу і завжди думайте головою.
В деяких горах працюють люди цікавої професії – лавинщики, які іноді не помітно для інших створюють комфорт та безпеку тим, хто катається на сніжних схилах, а за потреби – негайно вирушають на допомогу. Лавинщики вже є і в Україні, і їх стає більше, а значить стає і більше шансів, не потрапити під лавину і що все буде добре.
P.S. Незабаром зима. А тому, безпечного всім катання на крутих схилах! І пам’ятайте, за зимою обов’язково прийде весна!