Нещодавно Репортер Житомира взяв інтерв’ю в молодого та перспективного фокусника в одному із затишних кафе міста.
– З чого почалося Ваше захоплення?
– Років п’ять назад до нас приїхали фокусники, жонглери, акробати з цирковою програмою. Я був вражений настільки, що потім пішов до циркової студії, де і вивчив перший фокус. Це зараз я розумію, що є такі глядачі, які від простого фокуса будуть в захваті. Є й такі, яким показуєш найскладніший фокус, а він їх не дивує. Перший раз мені трапився саме такий глядач. Це дало мені стимул для того, щоб почати вдосконалювати свої вміння та навички.
– Чим Вас приваблює ця професія?
– Подобається бути на дватри кроки попереду глядача: я знаю, куди він подивиться, що подумає. Люблю сам момент здивування, коли у враженої людини широко розкриваються очі, коли вона знімає з себе всі маски і знову стає маленькою дитиною. Адже всі ми в душі діти. Тим більше, що зараз такий неспокійний час. Це допомагає людям втекти від сірості буднів. Вони відволікаються від проблем та знову повертаються в дитинство.
– Хто для Вас є кумиром, прикладом для наслідування?
– Я не створюю собі кумирів і ні за ким не слідую. Якщо я виберу собі кумира, то буду його копіювати. В мене є мій вчитель, який дійсно хороший ілюзіоніст, Сергій Цимбаліст.Я дуже вдячний йому за підтримку.
– Чи існує між фокусниками конкуренція?
– Фокусників не так вже й багато. Професіонали завжди допомагають новачкам. Я беру досвід як у тих, так і в інших. Це допомагає розвиватися.
– В чому, на Вашу думку, різниця між ілюзіоністом та фокусником?
– Якщо я виступаю в дитячому садочку, в школі, то я фокусник, а якщо на весіллі, корпоративі, фестивалі, то ілюзіоніст. Грубо кажучи, фокуси – більше для дітей, а ілюзія – це вже набагато складніше. Це той же фокус, але в більшому масштабі. Є ще таке поняття як «маніпулятор». Це людина, що показує фокуси з дрібними деталями. Тут вже потрібна незвичайна спритність рук, що є набагато складнішим. А я обрав фокусника-ілюзіоніста.
– Бувають такі ситуації, коли не все з запланованого вдається? Що робите в таких випадках?
– Бувають. Це найпрекрасніші ситуації, які можуть бути. Інколи можу забути реквізит. Людський фактор, нічого не вдієш. Але ж глядач не знає як має виглядати програма, про це знаю тільки я. В таких ситуаціях мені досить непогано вдається імпровізувати. Так навіть створюються нові фокуси.
– Чи хвилюєтеся перед виступами? Як заспокоюєте себе в такі моменти?
– Коли я тільки починав виступати, то страшенно хвилювався і боявся виходити на сцену. З часом навчився контролювати свої емоції. Як і будь-який артист, відчуваю хвилювання перед виходом на сцену і дотепер. Але як тільки виходжу на сцену, бачу перед собою зал глядачів, хвилювання зникає. В один момент я стаю впевненим і готовим дивувати.
– В кожного є свої фобії та страхи. А у вас?
– Боюся, що люди перестануть вірити в чудо. З кожним роком все складніше здивувати людей, тому що вони багато бачили та багато знають, вдосконалюються технології. І фокус, що був актуальним п’ять років назад, зараз втрачає свою актуальність. Зараз є інтернет. Люди, намагаючись розгадати секрет того чи іншого фокуса, заглядаючи за лаштунки, вбивають в собі дитину, самі того не розуміючи. Ще дуже боюся втратити близьких, тому що це найголовніше в житті.
– Які труднощі, пов’язані з професією, виникають у житті?
– Коли я схожу зі сцени і змиваю грим, то перетворююся в звичайну людину. Глядачі вже не дивляться на мене як на фокусника. Весь час витрачаю на підготовку до виступу на сцені. В мене нема часу спілкуватися з людьми, заводити нових друзів. Всі, з ким я спілкуюся, це сугубо по роботі, ну і сім’я.
– Як Ваш настрій впливає на виступ та спілкування з глядачами?
– Дуже сильно. Якщо я не висплюсь чи пропущу репетицію, чи просто буду невпевнений в собі, то глядач це відчує. Тому потрібно все зайве залишати за сценою.
– Про що мрієте?
– Мрію про велику сцену, хочу рости, розвиватися, виступати на міжнародних сценах. Але тут вже не можна допускати помилок, треба мати певний рівень, до чого я і прагну.
– Які у Вас є захоплення?
– На фокуси йде майже весь мій вільний час. Цікавлюся психологією, зокрема мовою жестів та мімікою людей.
– Розкажіть про свої погляди на життя.
– Все моє життя розписане по графіку. Намагаюся його дотримуватися, бо якщо один пункт вилітає зі списку, то можна вважати, що день не вдався, бо нічого не встигаю. Бігаю зранку, щоб тримати себе в формі. Три роки назад став вегетаріанцем. Стараюсь не носити хутро та шкіру тварин. Тому, що шкода їх. Не вважаю, що заради свого комфорту потрібно вбивати тварин. Не палю та не вживаю алкоголь.
– Наскільки важко здивувати сучасну людину?
– Дуже складно. але все залежить від віку. Для дітей до п’яти років головне: показувати різні смішні гримаси і показувати будь-які фокуси.
З тими, хто старше, звичайно, що складніше, особливо, якщо це діти багатих батьків. Адже вони набагато більше розуміються в техніці, ніж я в їхні роки. Різні гаджети створюють для них ілюзії. Молодь віку 15-25 років прекрасно все сприймають. Мені з ними легше всього працювати. Люди, які ще старше, діляться на два типи. Одні розуміють, що це спритність рук, мистецтво, і їм це подобається. А інші, ще старої, радянської закалки, кажуть, що це все обман, одразу скептично до всього відносяться. В будь-яких сферах діяльності виникають певні труднощі. Всюди є свої мінуси і плюси.
– А Вас?
– Якщо фокусом, то не можливо. Адже на будь-який фокус я дивлюся з технічного боку. Такі вже особливості професії. А ось вчинком можна. Люди звикли, що як на сцені, так і в житті, я для них. Дуже люблю увагу в мій бік. Вона рідко буває. Якісь побутові дрібниці, як от свіжозварена кава, мінімальні подарунки мене завжди дивують. Дивують також щирі, чесні і відкриті люди, адже, на жаль, їх залишилося дуже мало, бо всі носять якісь непотрібні маски.
Фокусник Tim Fridd залюбки бере участь в різних благодійних заходах, також виступає в дитячих садочках та на весіллях, корпоративах.
Знайти його можна Вконтакті: http://vk.com/fridd.magician
На Фейбук: www.facebook.com/Fridd.Magician
Електронна пошта: ArtistFridd@gmail.com
Юлія Скублєвська
