6 січня відомому українському поетові Василю Стусу виповнилось би 78 років.
В честь цього житомирські журналісти та громадські активісти прочитали та записали вірш поета і виклали його у соцмережі.
“Сьогодні ми з друзями читали один із найвідоміших віршів великого українця – “Як добре те, що смерті не боюся”…” – написала у фейсбуці журналіст Юлія Чепюк, одна з виконавців вірша.
Нагадаємо, Васииль Семенович Стус (нар. 6 січня 1938, село Рахнівка Гайсинського району Вінницької області — помер 4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермської області) — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1990), Герой України (2005).
За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури Василь Стус зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.
До речі, одіозний політик Віктор Медведчук, тоді був призначений КДБ адвокатом Стуса.
Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя
своїм стражденним і незлим обличчям,
як син, тобі доземно поклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі,
і чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
коли моя розів’ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
уже не ремствуй, позирай у глиб,
у суще, що розпукнеться в грядуще
і ружею заквітне коло шиб.