Сьогоднішня публікація, сподіваюсь, відкриє серію матеріалів щодо електронного врядування та впровадження, насамперед, в Житомирському регіоні електронних адміністративних послуг, яке розпочалося 16 червня 2015 року із запуску порталу iGov.org.ua.
Проект презентували: В.Бєлявцев (IT-волонтер), О.Риженко (Голова державної агенції з питань е-врядування), Д.Дубілет (керівник ІТ-напрямку ПриватБанку, голова ГО « Технології протикорупції»), Д.Шимків (Заступник Глави Апарату Президента України ), Я.Мерило (виконавчий директор Української асоціації венчурного капіталу та прямих інвестицій (UVCA), позаштатний радник мера Львова), Є.Стефанович , куратор Департаменту ІТ Кабінету Міністрів України).
З цього дня Україна зробила перший конкретний крок з наближення до світових стандартів обслуговування громадян та юридичних осіб під час отримання ними послуг, які надають державні органи та органи місцевого самоврядування, об’єднавши зусилля органів державної влади, ІТ-компаній та волонтерів.
Електронні адміністративні послуги – це послуги, які:
– надаються органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування;
– пов’язані з реалізацією владних повноважень (прийняттям рішень / вчиненням дій);
– надаються за допомогою інформаційно -комунікаційних технологій (ІКТ).
Що забезпечує iGov:
– зручність для замовників послуг;
– зменшення черг та навантаження на суб’єкти надання послуг;
– мінімізацію впливу «людського фактору» при обробці замовлення;
– автоматизований контроль за дотриманням вимог до надання послуг;
– зменшення корупційних ризиків.
Електронні послуги є складовою електронного врядування. Електроннне урядування (англ. e–Government) – модель державного управління, яка заснована на використанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій з метою підвищення ефективності та прозорості влади, а також встановлення суспільного контролю над нею.
Е-врядування передбачає взаємодію між:
– державою і громадянами (G2C, Government-to-Citizen);
– державою і бізнесом (G2B, Government-to-Business);
– різними гілками державної влади та органами місцевого самоврядування (G2G, Government-to-Government);
– державою та державними службовцями (G2E, Government-to-Employees);
– державними службовцями (Е2E, Employees-to-Employees);
– бізнесом і громадянами (В2C, Business-to-Citizen).
Першою ідея електронного уряду була реалізована у Сингапурі наприкінці 90-х років минулого століття. США стала однією з перших у впровадженні системи. Лідером у Європі є Великобританія. На пострадянському просторі найкращі досягнення має Естонія.
Згідно Дослідженню ООН «E-GovernmentSurvey 2012: E-GovernmentforthePeople» Топ-30країн за рівнем розвитку електронного уряду має наступний вигляд:
| 1РеспублікаКорея 0.9283 2Нідерланди 0.9125 3Британія 0.8960 4Данія 0.8889 5США0.8687 6Франція 0.8635 7Швеція 0.8599 8Норвегія 0.8593 9Фінляндія 0.8505 10Сингапур 0.8474 11Канада 0.8430 12Австралія 0.8390 13Нова Зеландія 0.8381 14Ліхтенштейн 0.8264 15 Швейцарія 0.8134 |
16Ізраїль 0.8100 |
Щодо України, то зі 193 країн світу вона займала 54 місце у 2010 р., 68 місце- у 2012 р. і 87 місце -у 2015 р.
Сподіваємось, що волонтерський портал електронних послуг iGov.org.ua разом з системою державних електронних закупівель Prozorro (яка також виросла з волонтерського проекту) допоможуть зрушити ситуацію з електронного врядування.