Мэр Житомира Сергей Сухомлин 26 февраля 2016 г. в программе “Тема дня” на канале “Житомир.инфо” заявил о том, что перерегистрация в связи с заменой названий улиц для физ. лиц и юр. лиц будет бесплатной.
“… Что касается затрат граждан и юридических лиц, которые имеют регистрацию – у людей ничего не меняется. Меняется только в момент когда они продают, перерегистрируют, делают дарственную на квартиру. Но в этот момент у нотариуса в базе будет новое название улиц и перерегистрация происходит автоматически в момент купли-продажи. Не надо идти перерегистрировать, менять паспорт. Второй момент: юридические лица. В этом случае законодатель поступил очень мудро и предусмотрел в законе о декоммунизации бесплатную перерегистрацию. В этом случае юридическое лицо либо физическое лицо не платит сбор связанный с переименованием улиц. Здесь как раз Верховная рада освободила от каких либо платежей связанных с заменой адреса…”
Неожиданно 11 марта 2016 года на сайтах “Рупор Житомира” и “Житомир.инфо” появилась заметка, где Сергей Сухомлин поменял своё мнение и заявил, что он обратился к Верховной раде и министру юстиции П.Петренко с целью уменьшения социальной напряжённости в обществе и финансового давления на бизнес в связи с тем, что в новом законе про “декоммунизацию” не предусмотрено бесплатной перерегистрации из-за смены названий.
В этой ситуации я решил разобраться где правда и сколько действительно нужно платить предпринимателям за перерегистрацию их предприятий. В областном управлении юстиции мне дали ответы на все поставленные вопросы. Из разговора с ведущим специалистом отдела регистрации юридических и физических лиц мне стало ясно, что избежать оплаты за перерегистрацию нашим гражданам не удастся.
Это как в сказке Джанни Родари принц Лимон обложил налогом своих граждан и даже ввёл налог на воздух и за “долги” забрали домик у бедного сеньора Тыквы. Кстати, в Верховной раде уже лежит закон на регистрации о том чтобы за долги отбирать собственность у неимущих граждан.
Заслуженный юрист Украины Наталия Цыганчук прокомментировала риски наших граждан, связанные с переименование улиц:
– Перше щоб приймати рішення про перейменування вулиць потрібно було врахувати всі чинники. Е об’єктивні та суб’єктивні чинники. До об’єктивних ми можемо віднести то, що так, дійсно відносно закону про декомунізацію потрібно провести перейменування. До суб’єктивних чинників треба віднести певні ризики. Для того щоб виконати рішення міської ради треба не тільки провести перейменування, але і потрібно ще внести зміни до всієї документації юридичних і фізичних осіб. Будь який громадянин, який проживав на певній вулиці, яка повинна бути перейменована, він повинен свої документи привести у відповідність і для цього йому потрібно сплатити певні кошти. Ви знаєте, що сьогодні люди не мають можливості сплатити таких коштів.
З’явилася інформація що наш мер Сергій Сухомлин сказав, що це буду безкоштовно. Зразу ця інформація зникла з сайту “Житомир.інфо” і наскільки я знаю що кожна людина повинна за себе заплатити. Сьогодні, коли люди настільки зубожіли, що вони не мають можливості купити лишній кусок хліба, вони звичайно не будуть йти і переоформляти ці документи. Негативно це буду відбиватися наприклад на переоформленні спадкового майна та будь-яких документів, які будуть визначати право власності.
Крім того, це буду негативно позначатися на праві громадян при здійсненні виборчого процесу. Якщо особа проживала в певній квартирі за певною адресою, а вулиця змінена, якщо ця особа прийде на виборчу дільницю та пред’явить свій паспорт або іншій документ, засвідчує особу, а там буду реєстрація за попередньою адресою проживання, то це є підставою відмовити в видачі бюлетеня. І таким чином ми позбавимо цю особу прийняти участь в виборах але і виразити своє волевиявлення. Це на руку тим махінаторам які бажають знову пробратися до влади, оскільки на виборчі дільниці прийде дуже мала кількість осіб. До суду підуть тільки активні. Це знову на руку тим, які махлюють вибори.”
Раз мы подняли сегодня тему переименования улиц в связи с законом о “декоммунизации”, я бы хотел коснуться ещё одного “Закону про увічнення перемоги над нацизмом у другій Світовій війні 1939-1945 років”, принятого также 9.04.2015 года под давлением Генеральной Ассамблеи ООН, в котором многие пункты противоречат закону о “декомунизации”, например статьи 4 и 5:
Стаття 4. Пам’ятки Другої світової війни 1939-1945 років
1. Пам’ятками Другої світової війни 1939-1945 років визнаються військові кладовища, військові ділянки на цивільних кладовищах, братські та одинокі могили, пам’ятники, пам’ятні знаки, скульптурні, архітектурні та інші споруди, композиції і об’єкти, що увічнюють пам’ять про події часів Другої світової війни 1939-1945 років, її учасників та жертв…
4. Державні органи та органи місцевого самоврядування несуть у межах компетенції відповідальність за облік і збереження пам’яток Другої світової війни 1939-1945 років…
7. Наруга над пам’ятками Другої світової війни 1939-1945 років, їх руйнування або знищення тягне за собою відповідальність згідно із законом…
Стаття 5. Міжнародні договори щодо ліквідації наслідків Другої світової війни 1939-1945 років і збереження пам’яток, пов’язаних з подіями Другої світової війни 1939-1945 років
1. Україна забезпечує виконання міжнародних договорів щодо ліквідації наслідків Другої світової війни 1939-1945 років та укладає договори про компенсацію шкоди жертвам нацизму. На підставі міжнародних договорів Україна забезпечує спорудження і збереження пам’яток у місцях поховань воїнів, які загинули під час Другої світової війни 1939-1945 років, за межами території України…
Как видим, в одно время принимаются два закона противоречащие друг другу, как и многие другие законы, которые не служат народу Украины.
Сергей Форест