Часто за гучними історіями рейдерських захоплень підприємств лишаються непоміченими особисті історії людей, для яких втрачена робота була справою життя. Їх не чує влада, їхніми проблемами не переймаються місцеві чиновники, – просто у зручний для когось час вони опинилися “за бортом”.
У місті Житомир є цілі родини, які працюють на кондитерській фабриці “ЖЛ”. Тому, коли вона фактично зупинила свою роботу, – це стало непідйомною проблемою для сотень сімей.
Ольга Михайлівна Тарасюк, яка пропрацювала на Житомирській кондитерській фабриці 32 роки, не може стримати сліз, згадуючи, як її сина було захоплено озброєними “тітушками”, що в січні напали на фабрику. “Це навіть страшно згадувати, як це було. Подзвонили, що син там захоплений. Я приїжджаю – його не можуть випустити! Він потім ледве вискочив…” – згадує жінка.
“Ми залишилися за бортом, ми нікому не потрібні…”
В результаті захоплення фабрики родина, яка віддала їй половину свого життя, практично залишилась без засобів на існування. Особливо важко жінкам передпенсійного віку, адже альтернативи в пошуку нормальної роботи для них уже немає.
Працівники розповіли, що за останні роки Житомирська кондфабрика піднялась на дуже високий рівень і, очевидно, хтось вирішив посягнути на “ласий шматок”. Про людей же ніхто не думає.
“Ми залишилися за бортом, ми нікому не потрібні. Ми віддали життя там, змолоду, старалися, щоб ця фабрика дійсно вийшла в передові. І коли вона вийшла в передові, коли ми почали експортувати продукцію, коли наша продукція завоювала міжнародні ринки, – і тепер ми у розбитого корита. Я вважаю це захоплення політичним” – розповіла Тетяна Георгіївна Шафієва, начальник відділу митного оформлення на фабриці “ЖЛ”, яка віддала справі 38 років життя.
“Найцікавіше: люди, які нас охороняли (наша міліція, Державна служба охорони), стояли і дивились трохи в інший бік”
Люди впевнені, що без політичного прикриття тут не обійшлося, адже поліція на момент силового захоплення фабрики повністю бездіяла. Вона не захищала жінок, які в своїй меншості намагались відстояти фабрику та протистояти озброєним молодикам, що псували дороговартісне майно. На всі виклики людей ніхто не реагував, а факти нападу та розкрадання майна не були розслідувані. Більше того – поліція все списала на “корпоративний конфлікт”.
Серед тих, хто особисто протистояв “тітушкам” на території Житомирської кондфабрики, були також Людмила та Артем Шитові, які зі страхом згадують напад. Вони працюють на фабриці “ЖЛ” більше 15 років, але таке пережили вперше.
“Найцікавіше: люди, які нас охороняли (наша міліція, Державна служба охорони), вони стояли і дивились трохи в інший бік… Все, що відбувалось, я так зрозумів, їх абсолютно не цікавило. Та ж Державна служба охорони впустила нового директора (Олександра Рогаля – Ред.), хоча народ його викидав періодично звідти. Тобто ми його викинем, вони його запустять, ми його викинем, а вони запустять…” – розповідає Артем Шитов, головний механік фабрики “ЖЛ”.
Аналізуючи всі події, він упевнений, що влада має пряму участь у цьому конфлікті. Однак боротися з системою зараз дуже важко.
Ігнорування влади, або чи почує Президент?
Складність боротьби з системою у тому, що влада ігнорує проблему захоплення величезного бюджетоутворюючого підприємства та зокрема тих людей, які опинилися без роботи.
“Хто б що там не казав, це зверху жмуть і все”
Працівники марно оббивали пороги і мерії, і обладміністрації, і навіть Верховної Ради. Серед них – і Іван Вікторович Свінцицький (варник сиропів на фабриці “ЖЛ”). Він розповів, що дуже любить свою роботу і добросовісне керівництво. На його думку, власник фабрики Ігор Бойко просто комусь заважав, а зараз розслідування справи рейдерського захоплення блокують “зверху”.
“Хто б що там не казав, це зверху жмуть і все. Бо де б ми не були, куди б ми не зверталися, ніхто нічого не може сказати. Кожен плечима знизує: “ви там розбирайтесь самі, ні – то суди розберуться”. Суди судами, а людям же ж треба жити” – нарікає чоловік.
Йому крається серце, що Житомирську кондитерську фабрику, яка за останні роки вийшла на світові ринки, рейдери зараз нищать. Іван Вікторович стверджує, що фабрика не буде працювати без їхнього колективу та керівництва, яке за останні роки вивело підприємство в трійку кращих по Україні.
Здавалося б, фактична зупинка величезного підприємства Житомира та втрата людьми роботи мала би нагально вирішуватись місцевою владою, проте ми самі пересвідчились у протилежному. Мер міста Сергій Сухомлин взагалі був у відпустці, а голова Житомирської ОДА Сергій Машковський був надто зайнятий.
Працівники ж фабрики, користуючись нагодою, звернулись до президента в надії, що їх таки почують.
“Як воно дійде до Президента, ми, вся фабрика, просимо його: хай втрутиться в цю справу Президент, Прем’єр-Міністр, міністри, Верховна Рада, всі депутати. Просимо, не знаю, чи вже плачучи просити чи як, хай втрутяться. Хіба ж не можна порядок навести? В Житомирі ніхто не може цього зробити. Це тільки в Києві” – від усіх працівників говорить Іван Вікторович.
Ольга Михайлівна Тарасюк з онукою і невісткою. Родина не знає, як жити далі після втрати роботи на фабриці “ЖЛ”.
Джерело: ua1.com.ua