Схоже, що епопея з наданням безвізового режиму для громадян України з боку Євросоюзу дійсно виходить на фінішну пряму.
Це можна стверджувати після сьогоднішнього розгляду Комітетом з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ Європарламенту доповіді щодо лібералізації візового режиму між Україною та ЄС.
Діалог, що розпочався у далекому жовтні 2008 року, на початку зими 2016 року має нарешті досягнути своєї остаточної мети.
За регламентом, голосування з українського питання в понеділок не було; затвердження доповіді по Україні у профільному комітеті Європарламенту очікується 26 або 29 вересня, а сам Європарламент може проголосувати відповідне рішення на своїй жовтневій сесії з 3 по 6 жовтня.
За цього оптимістичного сценарію Рада міністрів юстиції і внутрішніх справ ЄС, яка збереться на наступне засідання
13-14 жовтня 2016 року, отримає підстави затвердити остаточне рішення про український “безвіз”.
Тобто юридично – про те, щоби перенести Україну до списку держав, громадяни яких не потребують віз на в’їзд до Шенгенської зони терміном до 90 днів за наявності біометричного паспорту.
Далі регуляція, підтримана Європарламентом та Радою ЄС, має бути підписана відповідно головами Європарламенту і Ради ЄС, опублікована в “Офіційному віснику ЄС” і зрештою набуде чинності на 21-й день після публікації.
Такою є стандартна процедура.
Чи можливі відхилення? Досвід Молдови свідчить, що теоретично можливо відхилитися від дати засідання Ради у внутрішніх справах.
У випадку Молдови рішення про надання безвізового режиму було прийнято 14 березня 2014 року непрофільною Радою міністрів транспорту, телекомунікацій та енергетики, опубліковано 8 квітня і набуло чинності відповідно 28 квітня 2014 року.
Молдовське рішення було затверджене без обговорення.
Головним у цьому випадку було попереднє узгодження проекту рішення на рівні послів держав-членів ЄС, які готують рішення різних форматів Ради ЄС. Отож, після зеленого світла Європарламенту держави-члени ЄС можуть прийняти рішення щодо України на будь-якому засіданні Ради, але найімовірніше, що воно офіційно буде схвалене все ж на засіданні міністрів юстиції та внутрішніх справ (або, можливо, міністрів закордонних справ ЄС) протягом жовтня 2016 року.
За такого оптимістичного сценарію “безвіз” набуде чинності ще до 1 грудня 2016 року.
За менш оптимістичного сценарію українці отримають безвізовий режим вже у 2017 році, якщо буде ухвалено рішення про відтермінування безвізу до запровадження загального механізму призупинення дії безвізового режиму в надзвичайному порядку.
Цей механізм розглядається передусім як захисний інструмент, насамперед – через перспективу надання безвізового режиму для Туреччини. Але швидше за все, у світлі проголошених неодноразово обіцянок з боку вищого керівництва ЄС і очікувань з боку претендентів, безвізовий режим для Грузії та України буде запроваджено ще цього року.
Натомість ЄС залишить за собою право оперативно заблокувати безвізові подорожі терміном на шість місяців для будь-якої країни, якій надано безвізовий режим, зокрема, якщо велика кількість громадян цієї країни залишатимуться в ЄС нелегально або проситимуть про надання притулку.
Крім того, зараз вивчається питання обов’язкової онлайн-реєстрації для в’їзду до ЄС усіх подорожуючих, які не потребують візи, з оплатою відповідного збору за зразком електронної системи авторизації подорожей (ESTA) США.
Не виключений, на жаль, і найбільш песимістичний сценарій, за яким надання безвізового режиму для громадян України буде відкладено.
Це станеться у разі, якщо українська влада не дотримається покладених на себе зобов’язань.
У цьому контексті робота нових антикорупційних органів і реальні результати у боротьбі з корупцією, законодавча діяльність Верховної ради (зокрема, щодо спроб переглянути антикорупційне законодавство), повноцінне функціонування системи електронного декларування статків чиновників і далі будуть у центрі уваги інституцій ЄС.
 |
Автор: Володимир Посельський,
віце-президент НУО “Україна в Європі”,
для “Європейської правди“
