Епопея з запуском електронного декларування нарешті завершилась.
Незважаючи на неодноразові спроби завалити електронне декларування доходів і майна, 30 жовтня понад 110 тисяч декларацій держслужбовців з’явились в реєстрі, в тому числі президента України, прем’єр-міністра з міністрами та депутатів ВР.
Враження гнітюче. «Шок і трепіт», або шок без терапії для українського виборця. Мабуть, небагато було людей, що вірили в моральні і матеріально-фінансові чесноти людей, яких ми обрали керувати державою. Але те, що відкрилося, ніхто не очікував. Будинки і квартири на сотні і тисячі квадратних метрів, гектарні помістя, автомобілі на сотні тисяч доларів, підприємства, зареєстровані по всьому світові – від Віргінських островів до Китаю, десятки мільйонів на рахунках в банках, і значно більше готівки, сотні тисяч і мільйони доларів, євро, гривень під «матрасами і в скляних банках». І це в людей, які більшу частину свого трудового шляху працювали на державній службі.
Не пасуть задніх в цьому змаганні трудівників «капіталістичної праці» і представники Житомирщини. Крім Зубка і Ревеги, (з іншими деклараціями не знайомився) привернула увагу декларація депутата ВР В. Развадовського, який, згідно з біографією, ні одного дня не працював в бізнесі чи на виробництві. Ним, разом з дружиною, було задекларовано 5 будинків та квартир в Києві і поруч загальною площею понад 1300 кв.м, серед них будинок 844 кв. м. Чотири земельні ділянки навколо Києва, гаражі і приміщення яхтсмена в Києві і Одеській області. 2 автомобілі вартістю 1,3 млн. гривень. Доходи депутата склали за 2015 рік 4,5 млн. грн., серед них зарплата 83 тис. і пенсія 204 тис. грн., та понад 200 тис. відсотків на депозити. Вклади в банках 1,8 млн. грн. Але найбільше багатства Развадовський тримає готівкою – 975 тис. грн., 677 тис. доларів та 250 тис. євро. В гривневому еквіваленті це складає понад 26 млн. гривень.
То ж метушня навколо мінімальної зарплати для громадян, і навіть заробітної плати депутатів видається димовою завісою для приховування реальних статків владоможців, для яких це дрібниці, не варті уваги. Не живуть вони на зарплату, хіба що за неї подарунки чи листівки до якогось свята розішлють розчуленим і вдячним виборцям.
Висновки напрошуються самі. По-перше, банально, далекі вони від народу. По-друге, не довіряють вони українській банківській системі, яку самі створили і мають контролювати. По-третє, не довіряють вони українській грошовій одиниці – гривні (якою користуються і в якій отримують зарплати і пенсії десятки мільйонів українців), – то ж чи будуть вони її укріплювати, бо чим вищий курс долара/євро, тим легше і дешевше їм живеться в Україні. І, на останок і як наслідок, Україну вони бачать як місце заробітку та збагачення і не пов’язують своє життя з державою, якою керують, бо наготові валізи і машини з готівкою, щоб швидко зникнути.