Все средства массовой информации сконцентрировали внимание на свидетеле Януковиче и обвиняемых «беркутовцах». Таким образом нам опять устроили представление и отвели наш взгляд от главного – от продажи всего украинского леса-кругляка в Европу. Таких масштабных сделок Украина ещё не видела. Взамен Европа даёт Украине 600 миллионов долларов.
Мой отец сажал лес на Малёванке, ухаживал за ним, пропалывал. Потом водил нас-детей собирать маслята под сосенками. И вот теперь всё это срежут и продадут – и леса Полесья, и леса Карпат.
Также никто не заметил, что венгры дали 50 миллионов на реставрацию украинских дорог в районе Мукачево. Видимо, чтобы было удобнее лес вывозить.
Создалась опасная тенденция – страна может превратиться в пустыню без лесов, воды, природных ресурсов, и, даже, без людей. Когда откроют границу, а власть выпросит открытие границы, молодежь рванёт из этой страны. На это и расчитывают, чтобы не было больше Майдана. Пенсионеры же не пойдут на баррикады. Потом продадут и землю, мораторий заканчивается в 2017 году.
Озвучили, что нас 45 миллионов человек. А на самом деле отнимите Крым, Донецк, Луганск, погибших в АТО и сбежавших в другие страны. Сколько нас осталось? У Украины нет друзей. Румыния массово выдает украинцам паспорта – двойное гражданство. Польша выдаёт украинским семьям карту поляка. Не забывайте, что когда-то граница с Польшей проходила по Новоград-Волынский. И по законам Евросоюза, европейцы, предки которых имели здесь землю и поместья, могут потребовать всё это назад, это называется реституция.
Детей стали массово сдавать в интернаты, родители не в состоянии их прокормить. В нашей области 26 интернатов и подведомственных заведений. Старики в домах и квартирах своих, добровольно отказываются от любого отопления. Они срезают батареи центрального отопления, не включают котлы – у них нет средств заплатить за отопление. А наш украинский газ, высвободившийся, продают в Европу. Напоминаю, что Украина добывает 21 миллиард кубов газа. Газ выкупили украинские олигархи у государства, как и электричество, как и лес. Я расцениваю эту ситуацию в стране, как катастрофу. И вот Европа присоединилась к высасыванию наших богатств. Это говорит о том, что у Украины нет друзей, есть просто бизнес интересы.
Вы зайдите в Кабмин, – там «курлыкают» на своём языке иностранцы из разных стран. Кому-то нужен титан, кому-то – янтарь, кому алмазы или ядерные реакторы. Идет распродажа. Но я заметил, что, по-моему, у нас в стране появилась Жанна д’Арк. То, что декларирует всё правильно. Но успеет ли она внедрить то, что хочет. Потому что страна на грани развала на «удельные княжества». Этого и хотят враги Украины. Поэтому, те депутаты Верховного Совета, которые думают осесть на Житомирщине в виде руководства, очень ошибаются, потому что народ вас сметёт раньше, чем думайте. Если в Революции Достоинства принимали участие 10% , то по опросу у Шустера, 86% готовы пойти на Майдан.Вас просто ненавидят. Уйдите из Верховного Совета, уйдите все. Силовики не будут стрелять в народ, и не надейтесь.
В Верховном Совете депутаты грызутся между собой, как собаки, поедают друг друга, потеряв всякое человеческое обличье, не стесняясь ни видеокамер, ни народа. Вот такими их сделал демон.
Украсть деньги, это одно, а вот сохранить их – это совсем другое. И, чтобы скрыть свои преступления, они будут валить эту страну.Мы подошли к черте, и если «тряхнёт» по югославскому варианту, а если нас «тряхнёт», то будет похлеще, чем в Югославии. Будет, как Спитак в Армении, ни нашего любимого интернета, ни газа, ни воды, ни света– одни руины. Таймер был включен и таймер заканчивает свой отсчет.
Дарю вам, мои друзья, бессмертное произведение Т.Г. Шевченко «І мертвим, і живим, і ненародженим …»
І смеркає, і світає,
День Божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тільки я, мов окаянний,
І день, і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають…
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають…
А що вродить? Побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну!
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не Шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого.
Волі! волі!
Братерства братнього!
Найшли…
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу,
Та й більш нічого..
Кричите,
Що бог создав вас не на те,
Щоб ви неправді поклонились!.
.
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!..
Якби узять І всю мізерію з собою —
Дідами крадене добро —
Тоді оставсь би сиротою
З святими горами Дніпро!
Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чули б у бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі.
І люди б не знали, що ви за орли,
І не покивали б на вас головою.
СХАМЕНІТЬСЯ! будьте люди,
Бо лихо вам буде!
Розкуються незабаром
Заковані люди,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших… і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
Умийтеся! образ Божий
Багном не скверніте.
Не дуріте дітей ваших,
Що вони на світі
На те тільки, щоб панувать…
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засудять, і премудрих
Немудрі одурять!
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя.
А то залізете на небо:
«І ми — не ми, і я — не я,
І все те бачив, і все знаю,
Нема ні пекла, ані раю.
Немає й бога, тільки я
Та куций німець узлуватий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».—
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».—
«Моголи! моголи!
Золотого Тамерлана
Онучата голі».
Німець скаже: «Ви слов’яни».—
«Слов’яни! слов’яни!
Славних прадідів великих
Правнуки погані!»
І Коллара читаете
З усієї сили,
І Шафарика, і Ганка ,
І в слов’янофіли
Так і претесь…
І всі мови
Слов’янського люду —
Всі знаєте. А своєї,
Дасть бі… Колись будем…
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже,
Та до того й історію
Нашу нам розкаже.
Отоді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили так,
Що й німець не второпа —
Учитель великий,
А не те, щоб прості люди.
А ґвалту, а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика та й годі.
А історія?! — Поема
Вольного народа!
Що ті римляни убогі?!
Чортзна-що, не Брути!
У нас Брути! і Коклеси!
Славні, незабуті!
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!» —
Кров’ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу.
Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть… та й спитайте
Тоді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, підніжки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани,
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі?
Ще лучче, як батьки ходили?
Не чваньтесь. З вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
Може, чванитесь, що братство
Віру заступило,
Що Сінопом, Трапезонтом
Галушки варило?
Правда!.. правда, наїдались,
А вам тепер вадить..
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить,—
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!
Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
її розпинають.
Замість пива праведную
Кров із ребер точать.
Просвітити, кажуть, хочуть
Материні очі
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
Показуйте!.. За науку,
Не турбуйтесь, буде
Материна добра плата:
Розпадеться луда
На очах ваших неситих,
Побачите славу,
Живу славу дідів своїх
І батьків лукавих.
Не дуріте самі себе!
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата.
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотна
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечірній
Тихо засіяє…
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!………