У США, як вважає більшість, зараз відбувається внутрішні політичні зрушення – від космополітизму до націоналізму, від міських “еліт” з лівими поглядами до сільських “популістів” правих поглядів.
Домінуюча економічна ідеологія теж змінюється – від корпоративістської політики перерозподілу і регулювання до політики, схожою на старий корпоративізм, що передбачає активне втручання держави.
Обидві зміни викликані невдоволенням виборців. Протягом десятиліть американці вірили, що летять на чарівному килимі економічного зростання, викликаного досягненнями науки, а потім розквітом Кремнієвої долини. Однак в реальності, починаючи з 1970-х років, загальна факторна продуктивність росла повільно. Інтернет-бум 1996-2004 років був лише скороминущим відхиленням від цієї тенденції.
Згодом у відповідь на зниження прибутковості бізнес почав скорочувати інвестиції, зростання продуктивності праці і погодинної оплати праці сповільнилося, в багатьох домогосподарствах працівники стали випадати зі складу робочої сили.
Це та сама “вікова стагнація”, яку колись описав Елвін Хансен. Вона не особливо торкнулася багатого істеблішменту, оскільки наднизькі відсоткові ставки викликали різкий стрибок цін на акції. Але значна частка громадян виявилася розсерджена на керівництво країни, у якого, схоже, були якісь інші пріоритети, а не відновлення загального економічного зростання. Деякі коментатори навіть почали приходити до висновку, що капіталізм видихається, а економіка тепер впаде в порівняно стаціонарний стан пересичення капіталом.
Насправді ж, починаючи з 1970 року, сукупні виплати за працю (зарплата плюс різні бонуси) росли лише трохи повільніше сукупних прибутків, а зростання середньої зарплати у групи громадян, що знаходяться внизу шкали доходів, не була повільнішою, ніж у “середнього класу “. Однак середні погодинні виплати працівникам приватного сектора, які займають некерівні посади на виробництві, росли значно повільніше, ніж у всіх інших. Крім того, рівень економічної активності чоловіків значно знизився в порівнянні з рівнем економічної активності жінок. У 2015 році частка промислових робочих місць в загальній зайнятості становила лише чверть від рівня 1970 року.
Через зникнення промислових робочих місць в американському Іржавому поясі у переважно білих чоловіків з робітничого класу стандарти життя стали не краще, ніж були у їхніх батьків. Протягом багатьох років, особливо в регіоні Аппалачі, вони відчувають, як суспільство їх мало поважає. Вони втратили можливість грати важливу роль в своїх сім’ях, містах, країні, при цьому їх відчуття несправедливості зростає через те, що, на їхню думку, люди з високими заробітками не платять належну з них частку, в той час як інші отримують допомогу, не працюючи.
Однак є й глибші причини їх невдоволення. Ці чоловіки втратили шанс займатися значущою працею, відчувати свою причетність до чогось важливого. Вони виявилися позбавлені простору, де могли б процвітати, отримувати задоволення від успіхів, професійно зростати. Вони хотіли б мати можливість мріяти про щось значуще і створювати це. “Гарна робота” в промисловості давала цим чоловікам перспективу нових викликів, навчання, відповідного просування. Малопрестижна робота в роздрібній торгівлі або секторі послуг нічого подібного не пропонує.
Втративши “хорошу роботу”, ці чоловіки втратили головне джерело сенсу свого життя. Свідченням цієї втрати стало зростання суїцидів та випадків смерті від наркотиків серед американців, виявлених в дослідженні Енн Кейс і Ангуса Дітона.
У пошуках адекватного рішення цієї проблеми ми повинні спочатку розглянути базові причини стагнації на Заході. У своїй роботі 1934 року Хансен писав, що “причиною вікової стагнації є відсутність нових винаходів або нових індустрій”. А як показано в моїй книзі “Масове процвітання: Як низові інновації стали джерелом робочих місць, нових можливостей і змін”, перші ознаки спаду в американській інноваційної діяльності з’явилися вже в кінці 1960-х років.
До того моменту інноваційний дух Америки (любов до уяви, дослідження, експериментування, творення) ослаб через те, що корпоративістська ідеологія, простромила всі рівні влади і замінила собою ідеологію індивідуалізму, завдяки якій процвітає капіталізм. Хоча приватної власності як і раніше багато, значна частка приватного сектора тепер, так чи інакше, контролюється урядом. Приватній особі з новою ідеєю часто потрібне схвалення владою його стартапу; компанії, які виходять на вже існуючі ринки, повинні конкурувати з раніше заснованими фірмами, які зазвичай вже заручилися підтримкою влади. І хоча Кремнієва долина створила нові індустрії, підвищивши на короткий час темпи інновацій, вона теж зіткнулася зі зниженням прибутковості.
Для пожвавлення інноваційної діяльності нам потрібно змінити методи ведення бізнесу. Майбутній адміністрації президента США Дональда Трампа, зі свого боку, слід сфокусуватися на розвитку конкуренції, а не просто на скасування регулювання. На жаль, це питання поки не потрапило в центр уваги Трампа: він рідко згадує про інновації, а його команда готує небезпечні рішення, які фактично можуть підірвати процес інновацій.
По-перше, Трамп вважає, що в труднощах американських робітників винна міжнародна торгівля, а не зникнення інновацій. Так, деякі дуже здібні економісти, схоже, поділяють цю думку. Але в той час як традиційні “інноваційні країни”, наприклад, США, Великобританія, Франція, зіткнулися зі значним спадом рівня економічної активності чоловіків, цей рівень зріс в “торгових країнах”, таких як Нідерланди і Німеччина. Це означає, що головним винуватцем є відсутність інновацій, а не торгівля.
По-друге, Трамп вважає, що заходи на боці ринкової пропозиції, що сприяють зростанню чистого прибутку корпорацій, підвищать доходи і створять робочі місця. Але подібний підхід може викликати вибухове зростання держборгу і, в кінцевому підсумку, глибоку рецесію.
Нарешті, і це найгірше, Трамп упевнений, що наганяй одним корпораціям, наприклад, Ford і Carrier, і підтримка інших, наприклад Google, дозволять збільшити виробництво і зайнятість. Подібного роду корпоративістської політики ми не бачили з часів фашистської Німеччини та Італії 1930-х років. Якщо збережеться такий менталітет, втручання держави в бізнес-сектор для захисту існуючих компаній і блокування виходу на ринок нових наростатиме. В результаті, артерії економіки будуть закупорені, а це, безсумнівно, буде більшою мірою стримувати інновації, ніж стимулювати інноваційну діяльність серед інсайдерів, що вже знайшли себе.
Політики повинні відгукнутися на небезпеку відродження корпоративізму при Трампі. Подібні підходи до нинішніх проблем економічної стагнації можуть вбити останній цвях в серце інновацій – і американського робітничого класу.
Едмунд Фелпс – лауреат Нобелівської премії з економіки 2006 року, директор Центру з вивчення капіталізму і суспільства при Колумбійському університеті, автор книги “Масове процвітання: Як низові інновації стали джерелом робочих місць, нових можливостей і змін”
Copyright: Project Syndicate 2017. Джерело