14 червня щорічно проводиться Всесвітній день донора крові.
«Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я», – як засвідчує Закон України «Про донорство крові та її компонентів».
Щомиті в усьому світі у людей будь-якого віку і походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями. Хоча потреба в крові є загальною, доступ до неї тих, хто її потребує, на жаль, загальним не є. Тому на сайтах центрів крові, зокрема Житомирського обласного центру крові, можна переглядати список людей яким негайно потрібна кров, коли, де та якої групи крові потрібно її здавати.
Типова вага крові в нашому організмі становить 8% від ваги тіла, а 5% її запасів знаходиться безпосередньо в серці. Від 15 до 20% крові надходять в центральну нервову систему і мозок, 22% – в нирки.
У травні 2005 р., в ході Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, міністри охорони здоров’я світу одностайно прийняли заяву про прихильність і підтримку добровільного донорства крові. У резолюції WHA58.13 вони постановили щорічно проводити Всесвітній день донора крові 14 червня. Цього дня у 1868 році народився австрійський лікар К. Ландштейнер, який відкрив групи крові людини.Згідно вимог ВООЗ має бути 45-48 донорів на тисячу населення.
Ініціаторами проведення 14 червня Всесвітнього дня донора виступили чотири міжнародні організації, які закликають до добровільної і безкоштовної здачі крові – ВООЗ, Міжнародна федерація Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародна Федерація Організацій Донорів Крові і Міжнародне товариство з переливання крові.
Ще в давнину люди намагалися лікуватися кров’ю тварин. У творах давньогрецького поета Гомера йдеться про те, що Одіссей давав пити кров тіням підземного царства, щоб повернути їм свідомість, пам’ять і мову.
Перші успішні експерименти по переливанню крові від одного собаки до іншого були зроблені в 1666 р. англійським анатомом Р. Лоуером, а в 1667 р. французький учений Д.Б.Дені провів перше переливання крові від тварин людині. Він перелив хворому, страждаючому лихоманкою, один стакан (270 унцій) крові ягняти. Хворий видужав, але, не дивлячись на це, більше ніхто з хворих не наважився на переливання крові собі. Тоді учений оголосив, що той, хто дасть собі перелити кров, одержить значну платню. Робітник бідного кварталу Парижа був першим, хто надав себе для досвіду по переливанню крові. Після переливання реципієнт відчув себе відмінно і запропонував свою власну кров для переливання. Він мимоволі став першим свідомим донором в історії людства.
Але не всі переливання Д.Б.Дені були вдалими. Почалися ускладнення, з’явилися смертельні випадки, і переливання у Франції було заборонено.
Причина цих невдач полягала в тому, що кров тварин і людини несумісна. Кров тварин, перелита в організм людини, руйнується. Проте думка врятувати вмираючого вливання йому кров здорової людини не залишала лікарів.
У 1832 р. петербурзький акушер Г. Вольф зробив перше в Росії переливання крові від людини людині. Це була породілля, що втратила велику кількість крові. Переливання пройшло успішно, і жінка була врятована.
Дуже важливу роль зіграло відкриття груп крові, внаслідок чого були розкриті причини деяких ускладнень, що дп Використовуючи ці дані, віденський бактеріолог К. Ландштейнер (1901 р.) і польський лікар Я.Янській (1907 р.) відкрили закони склеювання еритроцитів однієї людини сироваткою іншої і встановили, що по властивостях крові все людство можна розділити на 4 групи: О(I), А(II), В(III), АВ(IV). З відкриттям груп крові, її переливання як лікувальний метод став швидко розвиватися. Перше переливання з урахуванням груп сумісності провів в 1909 р. американський хірург Дж. Крайл. Це відкриття різко скоротило число ускладнень. У 1940 р. був встановлений резус-фактор (Rh-фактор) позитивний і негативний, названий так по назві мавп резусів, у яких була виявлена наявність антиген в еритроцитах.
Дуже багато життів врятувало переливання крові під час війн. Під час Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.). Діюча армія отримала понад 17 млн. літрів консервованої крові, яка була застосована для 7 млн. трансфузій. В тилу брали участь у здачі крові 55 млн. донорів. За даними А. Н. Філатова (1903-1974), в кінці війни гемотрансфузії застосовувалися в 148% випадків при лікуванні гострої крововтрати, в 17% – шоку і 398% – сепсису і анаеробної інфекції. Сотні тисяч поранених бійців і командирів були повернуті в дію завдяки застосуванню переливання крові. Після війни розроблені нові методи консервації та трансфузії, запропоновано нові препарати з крові, уточнені показання до переливання крові та її компонентів, вивчається проблема кровозамінних розчинів, розпочаті пошуки нових кровозамінників.
Тому переливання крові для людей було, є і буде дуже важливим лікування та порятунком їх життя.
Цього року Всесвітній день донора крові знову проводиться у всьому світі і буде координуватися Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.
Донорська кров – це цінний ресурс як при плановому лікуванні, так і при наданні невідкладної допомоги. Чим ви можете допомогти? Здавайте кров. Здавайте її зараз. Здавайте її часто – закликає ВООЗ.
Вікторія Вавшко