Геннадій Вікторович Карп`юк, заступник редактора відділу висвітлення підготовки військ центрального друкованого органу Міністерства Оборони України «Народна Армія» розповів про особливості української військової журналістики в подіях сьогодення.
– Геннадій Вікторович, розкажіть, будь ласка, про свій шлях у ролі військового журналіста?
– Як журналіст я розпочинав ще у Міністерстві внутрішніх справ. 24 роки я працював у різних прес-службах, розпочинаючи з районного відділу, згодом обласного, потім центрального апарату Міністерства. Очолював також відділ тижневика «Іменем України» до 2014 року. А коли в Україні розпочалось АТО перейшов служити в Збройні Сили України і дав старт своїй роботі в газеті «Народна Армія», де працюю уже майже рік.
– Чим військова журналістика відрізняється від цивільної?
– По-перше, журналістика настільки цікава річ, що сама по собі вона не є окремим явищем, тому що вона відображає життя, що зараз відбувається, тобто журналіст в ідеалі не повинен бути всеядним. Все одно, рано чи пізно, Вам доведеться вибрати на чому саме ви будете спеціалізуватися. Чи то спортивна сфера, чи політична, чи будь-яка інша – і ви оберете ту, яка вам найбільше до вподоби. Це стосується і військової журналістики. До речі, є два розгалуження – військова журналістика та воєнна. Військова – це, здебільшого, склад офіцерів, яких готували, щоб забезпечувати інформаційний супровід різноманітних військових операцій та військового життя загалом. Це люди, які знають специфіку військової справи, техніку, традиції, статути. А воєнною журналістикою можуть займатися і цивільні журналісти. В цьому словосполученні ключове слово «воєнна», тобто це журналістика про війну.
– Розкажіть, будь ласка, в чому полягає суть роботи військового журналіста.
– Військовий журналіст – це комунікатор між військовим організмом і цивільним. Саме він формує потоки в самому відомстві, створює інформаційну корпоративну структуру і підтримує належну інформованість особового складу та людей, які служать у війську. Запорукою успіху будь-якого військового журналіста – є володіння темою.
–А як би ви особисто визначили становище військової журналістики в Україні?
– Військова журналістика в Україні піднялась. Вона відображає ті соціальні процеси, які відбуваються в суспільстві та активізує увагу взагалі до війська. Тому зараз суспільство нарешті зрозуміло, що дуже багато залежить від людей, які висвітлюють воєнну ситуацію. А найбільшою проблемою є – мала кількість каналів формування впливу на цільові аудиторії і не так багато є інструментарію для цього, бракує фінансів для того, щоб реалізувати певні ідеї, тому що поки ми відстаємо в формуванні інформаційних компонентів війни, інформаційного супроводу воєнних дій, бо поки що фінанси більш скеровуються на формування компонентів зброї. Саме в цьому ми відстаємо від тих бажаних параметрів, які мала б мати військова журналістика в ідеалі, як окремий інструмент впливу.
– Скажіть, будь-ласка, яку роль відіграє військова журналістика в процесі патріотичного виховання?
– Ця роль величезна, але тут проблема в тому, що в країні мало проектів, присвячених саме військовій журналістиці та патріотичному вихованню, якими цікавилися б молоді люди. Але нас тішить те, що суспільство саме перезавантажується у патріотичному сенсі, починаючи з дитячих садочків. Нам надсилають листи та малюнки і ми з впевненістю можемо говорити про те, що діти підтверджують патріотичність тих дорослих, що перебувають в зоні АТО.
– Ну і на завершення, порадьте щось для тих, хто планує пов`язати чи вже пов`язав своє життя із військовою журналістикою.
– По-перше, треба визначитися чи ти хочеш бути цивільним журналістом і перебувати ззовні, але займатися військовою темою, чи все ж хочеш стати високопрофесійним знавцем військової справи, відслужити у лавах ЗСУ і бути всередині цієї системи. Але і в тій ситуації, і в іншій потрібно досконало знати що таке Збройні Сили України, на які підрозділи вони розподіляються, знати історію війська українського, бути в курсі останніх подій і все ж таки жити цим та віддаватися на повну своїй професії.
Діана Гринів
(на фото: Геннадій Карп’юк з диктофоном спілкується із військовими)
