Житомиряни про відпустки та відпочинок

Літо в розпалі, реклама звідусіль закликає українців до придбання «гарячих» турів та путівок на відпочинок до різноманітних країн. 

Ми запитали в житомирян, чи можуть вони дозволити собі у відпустку поїхати на відпочинок та які місця обирають:

Світлана, 38 років, приватний підприємець:

– На даний час не можу дозволити собі поїхати на відпочинок кудись, адже необхідно вкладати гроші в ремонт дому, освіту дітей тощо. А якщо й з’являються якісь «зайві» гроші, що буває дуже рідко, то відкладаємо на майбутнє, на щось справді дуже важливе. Я займаюсь торгівлею як підприємець, і мій заробіток є нестабільним – це напряму залежить від економічної ситуації в країні в цілому.

Ольга, 45 років, вчителька:

Ні, я не можу поїхати кудись на відпочинок, адже, чесно кажучи, зарплата вчителя не дозволяє цього. Вистачає лише на найнеобхідніше, а якби не було свого власного городу – то взагалі навіть і не знаю, як жили б. Відпочиваємо ми з родиною інколи, вибираючись на природу в нашій місцевості.

Тетяна, 52 роки, домогосподарка:

На морі я востаннє була ще при СРСР, а зараз не ті часи, аби кудись їхати. Та й куди я поїду, якщо треба за господарством слідкувати та доглядати, немає на кого полишити… Удвох з чоловіком даємо всьому лад, а ніякі моря нам і не треба.

Юрій, 35 років, лікар:

– Ми з родиною цього літа поїдемо на відпочинок на тиждень до Одеси. Хотілось би, звичайно, за кордон, але на це поки що немає коштів. Їхати будемо потягом Київ-Одеса, квитки купували ще на початку літа – так дешевше виходить. Загалом, аби кудись поїхати, то треба вміти розраховувати свої кошти, бюджет, і навіть при невисокій зарплаті можна примудритися гарно відпочити. Головне – усе робити з розумом.

Катерина, 29 років, приватний підприємець:

– Так, їдемо з чоловіком на 5 днів на відпочинок до Туреччини в серпні. Я думаю, що постійно працювати і відмовляти собі у відпочинку – це знущання над собою. Всіх грошей не заробиш, а постійно працюючи, можна «заробити» собі хвороби та зіпсовані нерви. Врешті-решт, ми живі люди, повинні жити, а не виживати. 

Єрмоленко Альона