Житомирський журналіст Руслан Мороз, якого нещодавно побили невідомі біля його під’їзду й забрали апаратуру вважає, що розслідування цієї справи здійснюється неналежно.
«Десятого червня цього року на мене напали невідомі, побили і пограбували. Але пограбування було якимось дивним. Забрали тільки сумку з відеоапаратурою. При цьому не чіпали дорогий фотоапарат, який знаходився в рюкзаку, не забрали мобільний телефон і не забрали гроші.
Ще раз акцентую увагу, що грабіжники відібрали сумку з відеоапаратурою, яка належала як мені особисто, так і редакції газети «20 Хвилин», де я також працюю. Внаслідок цього практично був паралізований знімальний процес деяких програм, які виходили в прямому ефірі в мережі Інтернет. До того ж існували зобов’язання перед третіми особами про зйомки і підготовці програм, що завдало як матеріальної, так і іміджевої шкоди редакції і мені особисто, як фахівця в цій галузі», – каже Руслан Мороз.
З його слів, доля відеокамери йому невідома, за словами слідчого, вона нібито була спочатку виявлена в одному з ломбардів, але потім відправлена на Київ, де її придбали невідомі особи. Фотоапарат, зі слів слідчого знаходиться у нього, але буде відправлений на товарознавчу експертизу.
«Мені цей фотоапарат не показували, і я не знаю чи дійсно це мій фотоапарат чи ні. Доля інших засобів для відеозйомки мені невідома, підозрювані в своїх свідченнях вказують, що викинули сумку з устаткуванням, призначення якого вони не зрозуміли. Але вартість тих приладів дуже значна.
З перших днів розслідування мене здивувало те, що на мої питання щодо моєї справи слідчі відмовлялися щось мені пояснювати, але в той же час про деталі слідства мені розповідали зовсім сторонні люди.
Коли з’ясувалося, що в машині таксі було чотири людини, на камеру відеоспостереження потрапили троє, але підозра в скоєнні злочину винесли тільки двом нападникам, то я зрозумів, що справу намагаються загальмувати, так як три людини – це вже організована злочинна група, а двох вже можливо списати на якийсь збіг обставин.
Я вважаю, напад на мене було кимось замовлено, але слідство намагається уникнути цієї версії.
Читаючи кримінальну справу за цим злочином я ледве стримував себе, так багато було помилок в справі і нелогічних дій слідства. Наприклад, в протоколі допиту одного з підозрюваних він сам про себе розповідає в третій особі. На питання до слідчого: з якого це дива людина розповідає про себе таким чином, він спокійно зауважив, що це просто прізвище не те надрукували. Але там стояв підпис підозрюваного: «… мною прочитано і з моїх слів записано вірно …». Тобто йде масштабна махінація з моєю справою, щоб із замовленого нападу зробити звичайну «битовуху», а потім розбити організовану злочинну групу на купку неадекватних гопників.
Крім розбіжностей з розповіддю нападників про саму подію, вони не можуть пояснити, що робили біля мого будинку вночі. З їх слів вони вийшли з нічного клубу «Максимум», що біля Старого Бульвару, і прямували в бік нічного клубу «Фрегат» на автовокзалі. Обидва ці клуби знаходяться значно осторонь від звичайного напрямку руху. Але ці пояснення цілком влаштовують слідство.
Я звернувся до слідчого з клопотанням, щоб мені повідомили про час і місце проведення суду щодо обрання запобіжного заходу затриманим. Але, як з’ясувалося, слідчий «забув» мені про це повідомити. Таким чином, я в даний час практично відсторонений від ознайомлення з ходом розслідування у справі щодо нападу на мене, жодних слідчих дій зі мною не проводилися, а все розслідування будується виключно на тому, що підозрювані самі про себе розповіли.
Коли я прочитав копію ухвали суду, щодо обрання запобіжного заходу підозрюваним, мені взагалі стало погано. Суддя Л.М.Чішман виніс рішення від 27.06.2017 року та встановив термін дії постанови до 22.08.2016 року. Це взагалі нонсенс. Можливо, це дійсно помилка. Однак, для виправлення цієї помилки потрібно докласти значних зусиль, а це знову час.
Я впевнений, що це не звичайна помилка. Все йде до того, щоб розвалити цю справу, не з’ясувати замовників, і щоб нападники не понесли жодного покарання.
Крім того, дійсно, з’являються свідчення про замовний характер нападу на мене. Були погрози і до і після події. Причому при свідках. Були дзвінки моєму керівництву з обуренням з приводу моїх інтерв’ю.
Йдуть чутки, що у одного з нападників дядько депутат якогось місцевої ради, у другого родич колишній співробітник міліції, і інші незрозумілі подробиці. Це теж наводить на сумні роздуми. Я розумію, що ніхто не збирається компенсувати мені не те що моральні збитки, а навіть вартість викраденого. Двоє гопників – одному 18 років, іншому 19, не мають власних джерел доходу. Тому якщо вони вийдуть на умовне покарання, навіть за рішенням суду можна буде виплачувати по п’ять гривень на місяць. Тобто свою техніку я ніколи не побачу.
Я прошу підтримати мене в проведенні акції протесту, яка відбудеться 26 липня 2017 року о 10 годині перед міськвідділом поліції, що по вулиці Лесі Українки. Я не бачу іншого способу змусити розслідувати напад на мене.
Сергій Форест