Три роки тому 19 липня розпочався найдовший у військовій історії світу рейд. Його здійснили десантники 95-ї окремої Житомирської десантно-штурмової бригади під командуванням Героя України генерал-лейтенанта Михайла Забродського під час збройного конфлікту на Донбасі, пише 112.
Керівництво АТО дало наказ перейти до наступальних дій задля визволення підрозділів 24-ї ОМБр, 72-ї ОМБр, 79-ї ОАЕМБр, які, блокуючи російсько-український кордон, потрапили в оточення на південному сході Луганської та на сході Донецької областей.
Згідно з планом операції, підрозділи 95-ї ОАЕМБр, 30-ї ОМБр, 51-ї ОМБр, 25-ї ОПДБр мали звільнити Савур-Могилу, населені пункти Степанівка та Маринівка, встановити контроль над переправами на річці Міус та забезпечити вихід із оточення зазначених підрозділів. Ударними були батальйони 30-ї ОМБр і 95-ї ОАЕМБр, укомплектовані військовослужбовцями контрактної служби. Основною складовою операції був рейд 95-ї ОАЕМБр. Для участі у ньому було відібрано 400 найкращих бійців із 1-го і 13-го окремого аеромобільних батальйонів бригади.
Бій за Лисичанськ
Першими боями під час рейду стали бої за звільнення Лисичанська. За планом звільнення міста, 19 липня підрозділи 95-ї ОАЕМБр мали здійснити наступ, вийти на південні околиці міста і з півдня почати зачистку, а 24-а бригада – вдарити з півночі. Паралельно з 95-ю ОАЕМБр по двох напрямках із півдня заходив батальйон Національної гвардії “Донбас”. Його завданням була зачистка міста в напрямі до центру.
Спершу передовий загін не зміг здобути стратегічно важливу висоту і був змушений відступити. Однак згодом прибуло підкріплення, поранених евакуювали в тил і бойове завдання було виконано. Після цього десантники взяли під контроль нафтопереробний завод, не допустивши його знищення бойовиками. Це забезпечило прохід іншим військам, що йшли слідом.
Бійці 95 ОДШБр З відкритих джерел
Загалом бій за Лисичанськ тривав від обіду до самого вечора. Сили АТО захопили значні запаси зброї та боєприпасів: протипіхотні міни, фугаси, тощо. Маркування і дати свідчили, що їх було виготовлено в Росії.
Того дня внаслідок бойових дій загинули 5 десантників і близько 40 було поранено.
Штурм Савур-Могили
Наступним став бій за Савур-Могилу, який розпочався приблизно за тиждень опісля звільнення Лисичанська.
Десантники 95-ї ОАЕМБр залишили свій базовий табір на півночі від Артемівська, вийшовши на трасу Харків — Ростов, пройшли у напрямку с. Луганське, обійшли його з півночі через Миронівський, біля Дебальцевого звернули з траси Харків-Ростов і рухались на південь. Зокрема, маршрут пролягав через населені пункти Рідкодуб, Стіжківське, Стіжкове, Контарне, північні околиці Шахтарська.
В районі с. Гірне відбувся бій за блокпост поблизу залізничного переїзду. Спершу цей блокпост було пошкоджено першою групою бригади, та коли цим маршрутом йшла інша група, на неї влаштували засідку. Ворога відбили, а рештки блокпоста було вирішено зруйнувати до кінця. Укріплення містилося на важливій трасі Н21, якою надходили підкріплення до бойовиків.
Після цього група продовжила рухатися на південь, а біля с. Тернове повернула на південний схід.
Зранку 28 липня підрозділи 95-ї ОАЕМБр разом із підрозділами 30-ї пішли на штурм Савур-Могили. Попереду йшли танково-механізовані підрозділи, за ними – аеромобільні. Позиції на висоті передали БТГр “Колос” 51 ОМБр. Штурмові групи бойовики обстрілювали з “Градів”. Бій тривав близько двох годин.
Піхотинці утримували Савур-могилу з 21:00 вечора 28 липня до 4:00 ранку 29 липня. Але через сильний артилерійський обстріл з російської території підрозділам 51 ОМБр довелося відступити.
Звільнення Степанівки та Маринівки
Після штурму Савур-Могили наступним етапом рейду стала участь десантників 95-ї ОАЕМБр в операції виведення заблокованих підрозділів на кордоні. Разом з ними в операції брали участь БТГр та реактивний артилерійський дивізіон 30-ї механізованої бригади, ротна тактична група 72-ї механізованої бригади, сили і засоби від 3-го полку спеціального призначення – загалом 1611 військовослужбовців. Їхнім завданням було звільнення населеного пункту Степанівка.
Дві механізовані та одна танкова рота 30-ї ОМБр провели вдалу атаку по бойовиках із північно-західного напрямку. За кілька годин українські війська зайняли південно-західну частину населеного пункту. Одразу почались обстріли зі боку Дмитрівки, Маринівки та російської території. Бої тривали декілька днів. Після цього була звільнена Маринівка.
Ізваринський котел
На початку серпня батальйони 95-ї ОАЕМБр та 30-ї ОМБр перейшли в наступ в районі населених пунктів Латишеве-Розсипне, давши змогу заблокованим підрозділам у районі Ізвариного вийти з оточення. Для цього використовували наведену переправу через р. Міус на відстані 3 км на північ від Дмитрівки, над якою вже було встановлено контроль за 19 км від кордону з Російською Федерацією.
Зауважимо, що під час переправи, противник постійно обстрілював українські підрозділи, зокрема і з російської території. Декілька переправ розбивали вогнем артилерії. Українські танкісти утримували її два дні, допоки всі підрозділи не переправились через річку, а відтак залишили свої позиції.
Загалом тоді на правий берег р. Міус було виведено до п’яти батальйонів зі складу 24-ї, 51-ї, 72-ї та 79-ї бригад ЗСУ та Державної прикордонної служби, які обороняли державний кордон. Це близько 3 тис. осіб та понад 250 од. техніки.
Втрати за тиждень проведення операції склали 74 поранених та 11 загиблих. Безпосередньо під час виходу втрат не було.
Бої за Красний Луч
Наступним етапом рейду стала участь підрозділів 95-ї ОАЕМБр у створенні коридору на ділянці Степанівка — Красний Луч — Червона Поляна — Лутугине для ізоляції бойовиків від надходження підкріплень з російської території. Українські підрозділи — БТГр 95-ї ОАЕМБр і 1-а БТГр 30-ї ОМБр — опинилися в складному становищі, оскільки бойовики розташовували свої РЗВО в житлових кварталах міст, а терикони використовували для позицій артилерії.
Також під час боїв за Красний Луч і Міусинськ відбулись перші бойові зіткнення між підрозділами українських Збройних Сил із регулярними підрозділами ЗС РФ. Просуваючись на північ, БТГр 95-ї ОАЕМБр перерізала автошлях між Красним Лучем та Антрацитом, яким здійснювалося технічне підкріплення бойовиків, встановивши блокпости на загрозливих напрямках. Їм назустріч з боку Красної Поляни висунулась 2-га БТГр 30-ї ОМБр, замкнувши зовнішнє коло оточення.
За декілька днів 95-ї ОАЕМБр вийшли з району Красний Луч-Антрацит, і, пройшовши по тилах противника в напрямі на Дебальцеве, повернулись 10 серпня у вихідний район біля Слов’янська.
Загалом протягом 25 днів бойового маршу було подолано понад 400 км, із них 170 км тилами бойовиків, та знищено три блокпости противника. Поставлене завдання було виконане успішно, однак під час рейду 13 воїнів-десантників загинули, також до місць початкової дислокації не повернулося 60% одиниць техніки.
На думку американського військового експерта Філіпа Карбера, цей рейд є найдовшим у новітній воєнній історії, а 95 ОАЕМБр – “найкраща бригада такого типу в світі”.
“Михайло Забродський і його 95-та бригада на початку серпня стали частиною військової історії. Вони прорвали лінію оборони сепаратистів, здійснили марш аж до Маріуполя, повернулися вздовж кордону, знищили кілька російських артилерійських батальйонів, які знаходилися вже на українському боці кордону, забрали їхню зброю і обладнання: російські танки проїхали аж до Луганська і повернулися до Слов’янська. І це – найдовший рейд збройного формування у військовій історії світу. Це неймовірна робота, повірте. На жаль, це сталося за два тижні до російського наступу. Тобто якби це сталося трішки пізніше, вони били б росіян із тилу, тому перебіг війни був би іншим. Але це не їхня помилка”, – зазначив він.
Наприкінці серпня того ж року командувач 95-ї ОАЕМБр Михайло Забродський отримав високе звання Героя України із врученням ордена “Золота Зірка” за особисту мужність, самовідданість та високий професіоналізм, виявлені під час захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України.
За рік після рейду Центральна телерадіостудія Міністерства оборони України презентувала фільм “Рейд. Сила нескорених”, який було присвячено цим подіям.
