31 серпня — не лише останній день літа. Це ще й церковне свято Флора і Лавра. Нині про цих святих мало хто й чув. А наші предки дуже шанували їх. І вважали цих святих захисниками домашньої худоби. І щороку в останній літній день молилися за своїх тварин. Нині ця древня традиція майже забута. Але на Житомирщині її вже кілька літ намагаються відродити. Ось і сьогодні в одному з храмів області лунатиме молитва за… тварин.
“Ранньохристиянські мученики Флор і Лавр вважаються покровителями коней — розповідає кандидат богослов’я Тарас Борозенець. – Вони були рідними братами і жили у ІІ столітті. На Русі святих мучеників Флора і Лавра здавна вшановували як захисників худоби — а їхній день пам’яті завжди урочисто святкувався. За переказом, після знайдення мощів святих мучеників Флора і Лавра припинився падіж худоби. Тоді і почалося шанування цих святих. А на Балканах виник переказ про те, що Флор і Лавр були навчені мистецтву керувати кіньми самим Архангелом Михаїлом.”
В селищі Новогуйвинськ біля Житомира є кінна школа з конюшнями. Господарі забажали відродити давній звичай молитви за коней. Відтак щороку 31 серпня запрошують священика.
“Я сідаю на коня — і верхи разом з іншими наїзниками ми рушаємо до храму Петра і Павла в Новогуйвінську, – розповідає отець Вадим Шапран, – Біля храму коней вишикуємо в ряд. Я правлю молебень, читаю особливу молитву. Називається вона “Молитва на благословення отари”. І опісля кроплю святою водою конячок та їхніх господарів. А далі ми повертаємося в конюшню. Там коники отримують ласощі до свята —їх частують кавунами. Це для них — як для нас цукерки!”
Подібні молебні колись були дуже поширеними. Селяни молилися за своїх коней, корів, кіз чи овець — просячи в Бога захисту та здоров’я для худоби. Майже в кожній хаті була ікона святих Флорі і Лавра. На ній, окрім цих святих, традиційно зображають ще й кількох коней.
Можливо, відроджена на Житомирщині красива духовна традиція пошириться й на інші регіони. І згодом таким самим звичним явищем, як освячення автомобіля, стануть серпневі молебні за домашню селянську худобу.
Сергій БОВКУН