«Вихід ти маєш знайти сам», – написав я знайомому житомирянину Денису Кулінічу, коли той почав мене в меcеджері бомбити світоглядними питаннями – що таке любов, і чому у Житомирі купа лайна, яке ніхто не прибирає, одна розруха і безлад, а також багато колаборантів.
«Як можна проявляти любов до розрухи і як вижити в неприйнятому оточуючому середовищі» – приблизно такими душевними муками страждає Денис.
На це я йому відповідав штампами, типу, «все в твоїх руках», «відповідальність за твоє життя на тобі», ну і іще одна підручна цитата на цю тему, яку я йому не процитував, звучить приблизно так: «Якщо не можеш змінити ситуацію – зміни відношення до неї».
На це мені Денис відповів, що толерантність, до якої я закликаю – причина того, що «ці хами сіли нам на голову і обгадили Житомир» і закликав до радикальних протизаконних насильницьких дій.
Зрозуміло, я не можу заборонити людині вдаватися до насилля, якщо вона вважає, що насилля – це єдиний вірний шлях на її волю, попереджаю тільки про відповідальність, яку обов’язково доведеться нести, і чим більше протизаконних дій здійснено, тим більшу і важчу. Насилля, на мою думку – це шлях до ще більшого погіршення свого власного становища, адже після його застосування наступає відповідальність, і стає ще важче. Але декому, значить, треба пройти цей тернистий шлях спокути й каяття, щоб у власній болі, у її нестерпній фазі, коли так уже болить, що все всередині розривається і руйнується, зрозуміти для себе – ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ…
Любов для мене – це втрата контролю і бажань.
Поки бажаєш – не любиш. Бажання виникає з егоїстичної потреби володіти. «Моє золотце» – вирячені очі Голума з Володаря Перстнів. Сила бажання прямопропорційна величині Любові. Чим більше бажання володіти, мати, контролювати й хвилювання й страх втратити – тим менше любові в своєму серці, і в тому числі й до об’єкта свого бажання. Думаю, що Голум не любив те кільце й ту владу, яку воно несло, а, виключно, хотів його використати для задоволення своїх егоїстичних бажань – з його допомогою диктувати світу свою волю. Хоча, можливо, світове панування за допомогою кільця влади йому було необхідне з благородною метою, як у Стіва Джобса і Біла Гейтса – ЗМІНИТИ СВІТ за допомогою своїх компів й паралельно стати мільярдерами, (але ж не в грошах і в статусі щастя, а в любові, – доказано багатими самогубцями) – відкрити благодійний фонд свого імені і з його допомогою долати світові соціальні проблеми – бідність, війни, хвороби, покращити екологічний стан планети – навряд чи Голум про це думав, хоча, можливо, я і помиляюсь, але те, як несамовито він трусився за “своїм” кільцем, все ж, показує, що бажання у нього були вкрай егоїстичного характеру і до суспільного блага не мали жодного відношення.
«Ніхто нікому не допоможе», – мається на увазі ніхто не зможе взяти на себе біль, який супроводжує шлях іншої людини. При всьому бажанні неможливо відхворіти хворобою іншої людини, полегшити ті душевні страждання, які необхідні людині на її шляху, проміжний пункт якого – через власний біль і зазнавання насилля щодо себе в стані беззахисності, усвідомити марність насилля як методу для досягнення будь-чого, і в своєму житті його ніколи не застосовувати, позбутися насилля, як емоції, трансформувати образу на недосконалість в безумовну любов і прийняття речей такими як вони є, у тому числі і в своїй неправильності й огидності. «Мене ж насиллям не зламали, а зробили тільки сильнішим і все, чого домоглись мої насильники – налаштували проти себе, от і я так само насиллям по відношенню до власних життєвих обставин нічого не досягну, тільки зроблю свого супротивника сильнішим – передам йому свою силу – «на силу – бери силу» і змушу його мені помститися, використавши момент моєї слабкості і таким чином я сам стану причиною свого ж знищення». Ось до чого, на мою думку, призводить насилля – до самознищення, а справжня Сила, як на мене – це МОГТИ ЗАВДАТИ БОЛЮ, але стриматись настільки, щоб цього не зробити.
Приймати речі таким як вони є – не означає перестати захищати свої цінності, – мається на увазі приймати зло, таким, яким воно є – без емоцій і бажань його знищити – просто бути на своїй стороні і спостерігати за «кіном», яке зло тобі показує, за тими страшними образами, які воно витягує десь з підсвідомості – стати глядачем свого власного серіалу жахів. Але і тут є привід для оптимізму: серіали, у тому числі, і серіали жахів, як і усе в житті, (окрім самого Життя в понятті високовібраційної енергії Душі), мають властивість завершуватись. Все мине – і печаль, і радість. І це мине – якщо мине печаль, мине і радість, – а це вже зовсім нерадісно, що мине і радість, а не тільки печаль, хоча, якщо переключитися на духовні цілі – до неминучого можна більш-менш морально підготуватись.
Можна ще, звісно, подякувати випробуванням, неприємностям і ворогам за те, що зробили сильнішими, самостійнішими, допомогли проявити в собі в боротьбі з ними ті якості, яких не вистачало – але це вже вищий пілотаж – дякувати хаосу за порядок, насильнику за силу – справа, так би мовити, на любителя – змушувати таке робити ніхто не буде – це уже, чисто, по власному бажанню))).
Про це всі писали, і тут я не відкриваю жодної нової концепції – і Булгаков писав, про те, що «не проси (а тим більше – не вимагай, а ТИМ БІЛЬШЕ – не застосовуй насилля) – самі прийдуть і самі все, що тобі треба дадуть», китайці про це пишуть, що, дочекайся поки труп ворога сам пропливе по річці – тут, мабуть, мається на увазі, що нічого не треба робити – агресор своєю ненавистю сам себе зруйнує, достатньо всього-навсього зберігати спокій і психологічну рівновагу, і спостерігати.
Або ж не зруйнує, а вчасно для себе виправиться, заживе своїм життям, і перестане доставати, і, можливо, навіть в перспективі, розкається і вибачиться для полегшення своїх душевних страждань.
Сергій Фещенко, редактор Репортера